Самотність батьківства

Бути батьком чи матір’ю — означає безупинно віддавати. І іноді дуже самотньо робити це без відгуку

Дні переповнені турботою: годування, вкладання, переживання за здоров’я, складні емоції дитини. І якщо поруч немає підтримки — партнера, родини, спільноти — то роль доглядача відчувається як постійне навантаження.

Самотність батьківства має своє обличчя: почуття провини, що робиш недостатньо, втома, яка не минає, і страх, що втратиться власне «я».

Важливі речі тут — говорити про труднощі, шукати місця підтримки, навіть маленькі «перерви», делегування обов’язків.
Запитати допомоги — не зрада ролі батька чи матері, а спосіб зберегти здатність любити.
І пам’ятати: діти потребують не лише «функції» батьків, а людей, які вміють відновлюватися.

Самотність у батьківстві — це сигнал: треба дбати не лише про дитину, а й про себе.