Не горимо, а тліємо: що таке тихий зрив і як його подолати

Зрив — це не завжди істерика чи крики. Емоційне вигорання може мати зовсім інше обличчя — без яскравих зовнішніх проявів.

Ми звикли думати, що нервовий зрив — це гостра реакція на стрес і кульмінація будь-якого нервового розладу (депресії, психічного виснаження, неврозу тощо).
Механізми психіки, які зазвичай підтримують нас у більш-менш стабільному стані, перестають справлятися зі стресовим навантаженням. Класичний «нервовий зрив» ні з чим не сплутаєш. Але сьогодні дедалі частіше стрес маскується за видимим благополуччям. І це доводить до божевілля ще сильніше.

Як це працює і що потрібно зробити, щоб повернутися у форму?

На автопілоті

Ви живете звичним життям, виконуєте щоденні дії снідаєте, ходите на роботу, до спортзалу, зустрічаєтеся з близькими й друзями. Але нічого не відчуваєте.
Точніше — нічого не надихає і не тішить. Вам ніколи видихнути.
Справ — море. У вогні дедлайнів, проблем і завдань життя відкладається «на потім» до відпустки, до вихідних, до Нового року.

Життя «на автопілоті» — це і є тихе вигорання. Воно тісно пов’язане з алекситимією — нездатністю розуміти свої емоції та висловлювати їх. Погана новина: довго в такому стані не протягнеш.

Не хочу і не можу

Ви емоційно холонете, не проявляєте свої почуття — не тому, що стримуєте, а тому, що просто немає сил. Внутрішня порожнеча веде до апатії та втрати інтересу до всього. Емпатія і бажання спілкуватися знижуються, мотивація майже нульова, як і енергія. Те, що ще залишилося, витрачається не на досягнення чи спілкування, а лише на підтримання мінімальної активності. Але це тимчасово. Одного дня сили закінчаться — і людина зламається.

Біг на паузу

Що робити?
Насамперед визнати свій стан. Іноді сказати собі «я вигораю» — уже велике досягнення.

Починаємо з генерального прибирання. Вчимося берегти себе й вимикати все, що шкодить. Інформаційний шум, токсичне оточення — якщо це забирає сили, без жалю відсікайте. Відписуйтеся від зайвих каналів, не дивіться все підряд, не реагуйте на новинний потік.

Далі — складніше. Пробуємо не намагатися відповідати чужим очікуванням, нав’язаним нормам і правилам. Світ хоче, щоб ви були активні? Дозвольте собі завмерти. Не боротися, не бігти. Ваше завдання — поставити повсякденний забіг на паузу. Хоча б на п’ять хвилин. Тиша, спокій, нуль інформації і без смартфона. Відновлюйтеся.

Вчимося казати «ні»

І ставити себе на перше місце. Якщо ви занадто довго були «зручними», спершу це викличе подив у інших.
Не біда — відійдуть лише зайві люди.

Нові звички

Додаємо рух: спорт, йога, прогулянки — будь-яка фізична активність. Медитації, масаж, тілесні практики — усе на користь.

Якщо самостійно не виходить звертайтеся до спеціаліста. Головне пам’ятати: все можна виправити.

🌹🌹🌹🌹