Людство живе на «перехресті», де перетинаються два виміри нашого життя – усвідомлення обмеженності та безсилля, та прагнення до всемогутності та безкінечності.

Фрейд описував, як тонко ми підтримуємо ілюзорні світи, де обмеження, які змушені визнавати, відкидаються, вони начебто не відносяться до нас. Ми створюємо ідеальні версії себе, у які таємно віримо чи проектуємо їх на те, що ідеалізуємо. Але життя всередині цих ілюзій викликає тривогу, і фоново виникає усвідомлення, що ці бажання ілюзорні.

Щоб жити у світі, потрібна здатність витримувати цю напругу в нашому житті. Потрібно визнавати, що ми керовані і обмежені силами, які контролювати не може, пов'язані фактами, які не можемо змінити.

Справа в тому, що ми просто не маємо вибору. Ми боремося з обмеженням, ми створюємо ілюзії, знову і знову, знову зіштовхуємось із розчаруванням, знову боремося, знову програємо. Немає привалу, немає зупинки, є тільки рух.
Рухаємось далі…