🔸КБЖУ часто подають як щось максимально наукове і точне, ніби це універсальний перекладач між їжею і тілом. Насправді це лише система обліку енергії. Зручна, логічна, добре пристосована для спорту, реабілітації чи конкретних медичних задач. Але вона не описує того, як живе і відчуває організм.

🔸Коли цифри стають головною опорою, мозок поступово переходить у режим контролю. Харчування перестає бути частиною повсякденного життя і перетворюється на постійну перевірку. Зʼявляється внутрішній діалог оцінювання - достатньо чи забагато, дозволено чи ні. Це тримає нервову систему в напрузі і підтримує тривожну готовність.

🔸У такому стані тіло ніби відходить на другий план. Сигнали голоду, ситості, втоми або насичення стають тихішими. Інтероцепція слабшає, бо увага зайнята не відчуттями, а арифметикою. Їжа більше не про контакт, а про відповідність.

🔸З точки зору фізіології організм не рахує прийоми їжі окремо. Він реагує на загальний контекст - регулярність, ритм, різноманіття, середній рівень енергії ❗️ Один день або один продукт не визначають метаболізм ❗️❗️❗️ Його формує довготривала картина, а не поодинокі цифри.

🔸А от тривалий жорсткий контроль підтримує стресову активацію і поступово змінює поведінку навколо їжі. Саме це, а не калорійність як така, найчастіше і стає проблемою.

🔸КБЖУ - це інструмент. Корисний, коли ним користуються свідомо і тимчасово. Але він не замінює здатність слухати тіло. Коли вся увага залишається в числах, живий звʼязок з фізіологією зникає. А без цього не працює ні відновлення, ні здоровʼя, ні стійкі стосунки з їжею 🥺