зірниці

в крихке безмежжя полиск відбиває
синхронне дихання базальтових стовпів
й ледь дріботить посріблена
і гостролиста зграя червневого дощу
поміж вокзальних протягів
у ньому впізнаю
сягнистий почерк тобою
не відправлених листів
і ніжну глибочінь жалю

озвися

надчутливим спалахом
відтятих стогонів в зболілих хмарах
не розділяючи перехідну межу
у відповідь нехай я закричу(!)
і видихну
/
не боячись сполохати вразливістю здійснених митей,
в передкінечно викроєних зустрічах на пагонах зірниць —
де ти стоїш по той бік сподівань
невидимий

@nlitvinovapoetry

#літвінова