2024-08-01 12:00:01
«Зірковий Супермен»
✍🏻 Ґрант Моррісон
🎨 Френк Квайтлі, Джеймі Ґрант
Супермен не є моїм улюбленим супергероєм,і навіть не входить в пʼятірку. Але він точно топ-1 в моєму знайомстві з жанром і упізнаваності навіть поза бульбашкою.
Саме цей комікс про Супса і значущий і цікавий мені для читогляду зокрема через автора і художника.
Це не чергова історія про те,як хлопець у трусах поверх штанів рятує світ, це більше про людяність, смертність, любов та прийняття кінця.
Ґрант Моррісон,цей трохи поїхавший геній, цього разу намагається зробити героя більш..людяним (?). Показує, що і надлюдина може бути трохи зламаною і доброю. І це його найбільша сила і слабкість водночас . Ну хіба не по-людськи?
Моррісон показує Супермена як архетип,як щось більше за героя. Це водночас розповідь про надлюдину,наділеному якостями далекими від наших, що йде у свою останню путь, і про чоловіка, який так само боїться померти,як і будь-хто з нас. І ось тут,я думаю,був найяскравіший посил. Бо коли навіть Супермен не встигає зробити все — то чого ми себе картаємо,коли не встигаємо?
Ну і відкриття для мене — Френк Квайтлі. Його малюнок важко назвати «класичним». Тут не вилизані до блиску персонажі,а дещо викривлені,що дуже пасує цій історії. Мені сподобалось. Обличчя Кларка Кента — незграбного,великого,трохи згорбленого — протиставляється впевненому Супермену. Але це одне й те саме тіло. Просто він не гне спину,коли рятує світ. А от серед людей — так. І,знову ж питання: хіба це не по-людськи? Ми ж точно так само почуваємо себе впевнено в моменті,коли нема часу думати «що скажуть люди»,бо треба діяти.
Перечитуючи те, що написала вище,думаю, чи не занадто сильно я намагалась знайти тут глибину, а не «розважальний контент»,яким більшість сприймає супергероїку?
Не занадто. Автор і художник зробили все для того, щоб цей тайтл був таким емоційно сильним.
Ще раз нагадаю, що незабаром вийде новий фільм про Супермена, режисує який мій улюблений Ґанн. І ця стрічка натхнена образами саме з цього коміксу. Тож, читайте і дивіться
Видавництво Vivat 🌟
✍🏻 Ґрант Моррісон
🎨 Френк Квайтлі, Джеймі Ґрант
Супермен не є моїм улюбленим супергероєм,і навіть не входить в пʼятірку. Але він точно топ-1 в моєму знайомстві з жанром і упізнаваності навіть поза бульбашкою.
Саме цей комікс про Супса і значущий і цікавий мені для читогляду зокрема через автора і художника.
Це не чергова історія про те,як хлопець у трусах поверх штанів рятує світ, це більше про людяність, смертність, любов та прийняття кінця.
Ґрант Моррісон,цей трохи поїхавший геній, цього разу намагається зробити героя більш..людяним (?). Показує, що і надлюдина може бути трохи зламаною і доброю. І це його найбільша сила і слабкість водночас . Ну хіба не по-людськи?
Моррісон показує Супермена як архетип,як щось більше за героя. Це водночас розповідь про надлюдину,наділеному якостями далекими від наших, що йде у свою останню путь, і про чоловіка, який так само боїться померти,як і будь-хто з нас. І ось тут,я думаю,був найяскравіший посил. Бо коли навіть Супермен не встигає зробити все — то чого ми себе картаємо,коли не встигаємо?
Ну і відкриття для мене — Френк Квайтлі. Його малюнок важко назвати «класичним». Тут не вилизані до блиску персонажі,а дещо викривлені,що дуже пасує цій історії. Мені сподобалось. Обличчя Кларка Кента — незграбного,великого,трохи згорбленого — протиставляється впевненому Супермену. Але це одне й те саме тіло. Просто він не гне спину,коли рятує світ. А от серед людей — так. І,знову ж питання: хіба це не по-людськи? Ми ж точно так само почуваємо себе впевнено в моменті,коли нема часу думати «що скажуть люди»,бо треба діяти.
Перечитуючи те, що написала вище,думаю, чи не занадто сильно я намагалась знайти тут глибину, а не «розважальний контент»,яким більшість сприймає супергероїку?
Не занадто. Автор і художник зробили все для того, щоб цей тайтл був таким емоційно сильним.
Ще раз нагадаю, що незабаром вийде новий фільм про Супермена, режисує який мій улюблений Ґанн. І ця стрічка натхнена образами саме з цього коміксу. Тож, читайте і дивіться
Видавництво Vivat 🌟