Жертвопринесення коня у сагайців — однієї з субетнічних груп хакасів.
У 1914 році етнолог Семен Майногасєв задокументував місцеві обряди. Темний кінь означав посвяту Матері-Землі — мотив, характерний для корінних космологій Центрального та Південного Сибіру.
Сагайці сьогодні говорять тюркською мовою, але їхні уявлення про світ зберігають глибоко сибірську структуру. Це багатошарова картина світу, де важливими є духи довкілля, Мати-Земля, особливі ритуали, а також сакральна береза як вісь простору. Тюркські запозичення видно в іменах божеств і частині термінології, але не в основі ритуальної логіки.
Тому точніше описувати сагайців як тюркомовний народ, чия світобудова сформувалася на основі корінних сибірських уявлень і практик.