Зелені тіні по душі майнули —
М’якого моху свіжо-чистий тон,
Безжурності глибокої затон,
Одбите у прийдешньому минуле.

Блаженні будьте, уші, що почули
Святого щастя золотий закон!
Воно — в вінку із виноградних грон —
Мене в брудній таверні не минуло.

Прийшло — засяло… Легковійний дар
Безмежності і вільного зітхання
Серед померлих життьових примар!

Холодний вітер на світанні,
Та злото дня на сході вироста…
Блаженні будьте, мовчазні уста!

✍️📚 Максим Рильський, 1911-1918

Останньому дню жовтня дуже пасує цей найосінніший сонет Рильського. Так і не скажеш, що написав його юнак — у 1911 році поетові було 16 років. Але чому «уші», а не «вуха»???🫣

👩‍🎨🎨 Михайло Ткаченко «Виноград на тлі стіни», 1900-ті

Про цього геть невідомого, але видатного художника я вже одного разу розповідав. Про його французький період пишуть таке: «Усі свої роки в Парижі Михайло Ткаченко провів у колишній студії відомого французького академіста Жерома на бульварі Кліші. На цій вулиці жив Едуар Мане, а у сусідньому кафе «Гербуа» щовечора збиралися знамениті художники і літератори — Едгар Дега, Клод Моне, П’єр-Огюст Ренуар, Малларме, Верлен. Тут живопис Ткаченко збагатився рисами мистецтва нового часу — імпресіонізму, символізму та модерну».