Зараз в українських кінотеатрах показують «Пробач, дівчинко» (Sorry, Baby, 2025) — фільм про життя після травми і зцілення
#фемкіно #драма
Фільм Єви Віктор «Пробач, дівчинко» став одним із найважливіших дебютів року.
Усі ключові позиції фільму належать жінкам: режисерка і сценаристка Єва Віктор, операторка Мія Чіоффі Генрі, монтажерки Ренді Аткінс і Алекс О’Флінн, композиторка Лія Оуян Руслі.

Фільм отримав Waldo Salt Screenwriting Award на Sundance Film Festival 2025 — одну з головних нагород за сценарій у категорії драм.
Також «Пробач, дівчинко» було представлено на Directors’ Fortnight у Каннах і відзначено критиками Seattle International Film Festival.
Крім того, стрічка здобула знак SOFEE (Seal of Female Empowerment in Entertainment) від Critics Choice Association — за етичне та глибоке зображення жіночого досвіду.

Для дебюту це колосальне досягнення. Але головна перемога не у статуетках — фільм запустив нову хвилю розмов про те, як показувати травму без експлуатації, і чому жіноча перспектива у кіно сьогодні — не просто альтернатива, а необхідність.

Єва не лише написала сценарій, а й зіграла головну роль — Агнес, жінку, яка пережила сексуальне насильство і тепер намагається зібрати себе з уламків. Режисерка свідомо ставить себе у центр власного кіно, повертаючи контроль над тілом і оптикою, яку патріархальне кіно десятиліттями забирало в жінок.

«Пробач, дівчинко» не показує сам акт насильства. Це принципове рішення. Фільм говорить не про злочин, а про наслідки і зцілення від травми — як виглядає життя після і яким може стати потім.

Віктор знімає не «про біль», а про повернення суб’єктності. Саме тому назва «Пробач, дівчинко» — звернення до себе. Фраза, яку хочеться сказати внутрішній дитині, яку ніхто не захистив, але тепер вона взмозі знайти свій шлях до цілісності.