2024-08-01 12:00:01
‘Запоротому’ конкурсу на очільника БЕБ присвячується
Що показав ‘запоротий’ конкурс на очільника БЕБ? Що потоки ніхто не віддасть? Це теж, але це не новина.
Вдруге ‘запоротий’ конкурс БЕБ (перший спустили в унітаз ще у 2021-му році) показав, що очікування міжнародників за 2-3 роки побудувати у нас спроможні робочі інституції… гм… м’яко кажучи… дещо оптимістичні.
Про 2-3 роки, скажете ви, і коню зрозуміло. А от ні. Усі плани на Євроінтеграцію, меморандуми МВФ і наші проривні стратегії написані на припущенні, що ось-ось і усе запрацює і полетить у світле майбутнє з нестримним економічним ростом.
Для чого важливо розуміти КОЛИ САМЕ у нас з’являться робочі інститути? З тієї ж причини, що ви хочете знати коли буде транспорт, щоб довезти вас додому. Вам треба щось надійне, що їздить, не зламається по дорозі та взагалі рухається в потрібному напрямку, а не кудись ‘за русскім карабльом’. Якщо такого транспорту немає, або він буде через рік, два, три, а не сьогодні, то додому ви будете добиратись в інший спосіб.
Така ж сама історія з інституціями (БЕБ-ом, зокрема).
Вам треба сприятливий підприємницький клімат та сильний економічний ріст, але спроможного БЕБ вам не підвезли ні у 2021-му, ні у 2025-му, і ймовірно ще кілька років підвозити не будуть.
Що робити? Виходити з реалій і будувати свої економічні плани з чітким розумінням, що ваші інститути верховенства права ще довго будуть… гм… кхе-кхе… suboptimal. Ось тут ми усе детально розписали ще два роки тому «Економічні пріоритети для повоєнної України» (https://bit.ly/Economic_priorities_UA).
У звіті не стільки про відновлення, скільки про те, як нам вигрібати в поточних умовах, а вони з того часу не змінились, а навіть стали ще гірші.
Ми свідомі того, що такими своїми заявами страшно ображаємо почуття віруючих у прискорену Євроінтеграцію. Бо як так можна не вірити, що вже за 5 років ми не перетворимось у прекрасного білого лебедя і не станемо повноправним членом ЄС?
Але ось такі моменти, як ‘запоротий’ конкурс на очільника БЕБ, гарно нагадують де ми, і які реалії на землі. І для протоколу, ми усіма кінцівками підтримуємо Євроінтеграцію, але щоб це було не через коліно з розпалюванням євросекптицизму, а якісно і з розумінням як все працює зараз, і як це все господарство переставляти на іншу основу.
В сухому залишку, міжнародникам (бо пріоритети українського керівництва зрозумілі) потрібно вирішити або ‘шашечки’ (мрії про появу спроможних інститутів на осяжному горизонті), або все-таки їхати та запускати економічний ріст з огляду на фактичну ситуацію (відсутність робочих інституцій).
Якщо ж не приходити до тями, то зустрінемось через чергові п’ять років на новому колі перезавантаження БЕБ, Мінфіну, митниці, податкової (продовжити список). Якщо виживемо, звісно…
📩 Підписуйся на "Ціну держави"
Що показав ‘запоротий’ конкурс на очільника БЕБ? Що потоки ніхто не віддасть? Це теж, але це не новина.
Вдруге ‘запоротий’ конкурс БЕБ (перший спустили в унітаз ще у 2021-му році) показав, що очікування міжнародників за 2-3 роки побудувати у нас спроможні робочі інституції… гм… м’яко кажучи… дещо оптимістичні.
Про 2-3 роки, скажете ви, і коню зрозуміло. А от ні. Усі плани на Євроінтеграцію, меморандуми МВФ і наші проривні стратегії написані на припущенні, що ось-ось і усе запрацює і полетить у світле майбутнє з нестримним економічним ростом.
Для чого важливо розуміти КОЛИ САМЕ у нас з’являться робочі інститути? З тієї ж причини, що ви хочете знати коли буде транспорт, щоб довезти вас додому. Вам треба щось надійне, що їздить, не зламається по дорозі та взагалі рухається в потрібному напрямку, а не кудись ‘за русскім карабльом’. Якщо такого транспорту немає, або він буде через рік, два, три, а не сьогодні, то додому ви будете добиратись в інший спосіб.
Така ж сама історія з інституціями (БЕБ-ом, зокрема).
Вам треба сприятливий підприємницький клімат та сильний економічний ріст, але спроможного БЕБ вам не підвезли ні у 2021-му, ні у 2025-му, і ймовірно ще кілька років підвозити не будуть.
Що робити? Виходити з реалій і будувати свої економічні плани з чітким розумінням, що ваші інститути верховенства права ще довго будуть… гм… кхе-кхе… suboptimal. Ось тут ми усе детально розписали ще два роки тому «Економічні пріоритети для повоєнної України» (https://bit.ly/Economic_priorities_UA).
У звіті не стільки про відновлення, скільки про те, як нам вигрібати в поточних умовах, а вони з того часу не змінились, а навіть стали ще гірші.
Ми свідомі того, що такими своїми заявами страшно ображаємо почуття віруючих у прискорену Євроінтеграцію. Бо як так можна не вірити, що вже за 5 років ми не перетворимось у прекрасного білого лебедя і не станемо повноправним членом ЄС?
Але ось такі моменти, як ‘запоротий’ конкурс на очільника БЕБ, гарно нагадують де ми, і які реалії на землі. І для протоколу, ми усіма кінцівками підтримуємо Євроінтеграцію, але щоб це було не через коліно з розпалюванням євросекптицизму, а якісно і з розумінням як все працює зараз, і як це все господарство переставляти на іншу основу.
В сухому залишку, міжнародникам (бо пріоритети українського керівництва зрозумілі) потрібно вирішити або ‘шашечки’ (мрії про появу спроможних інститутів на осяжному горизонті), або все-таки їхати та запускати економічний ріст з огляду на фактичну ситуацію (відсутність робочих інституцій).
Якщо ж не приходити до тями, то зустрінемось через чергові п’ять років на новому колі перезавантаження БЕБ, Мінфіну, митниці, податкової (продовжити список). Якщо виживемо, звісно…
📩 Підписуйся на "Ціну держави"