📚 Закинула зразу дві книги, що читала (і паперову, і ту, що почала в Kuka), узяла "Вогонь доккебі", бо впевнена, що історія зайде.

💔 А тут початок — очікування битви, командир кидає якусь підбадьорливу фразу воякам, а звичної відповіді у вигляді жартів немає, і він розуміє, що військо постарішало.

Адже мовчанка свідчила, що військо втратило чимало запальних молодиків, які не змогли стримати запалу — недоліку і водночас переваги молодості.
[...]
Загинуло чимало молодих людей. Ніби жорстока злива позбивала з дерев прекрасні квіти, які ще не встигли перетворитися на плоди.

💔 І щось мене порвало, ще й після такої ночі, як сьогодні...