🦕🦖🦣Загублений світ у природничому музеї👇

🏛У залах Національного науково-природничого музею, що в Києві, чимало цікавинок. Деякі з них привертають увагу кожного😲, деякі залишаються непоміченими відвідувачами🫥 Поміж останніх справжній загублений світ – модель палеонтологічного парку🦕 У 1960-ті з'явилась ідея – зробімо в Києві окремий палеонтологічний музей і довкола "палеонтологічний парк", тобто парк із повнорозмірними скульптурами доісторичних істот. Діло не дійшло далі моделі, яка досі стоїть на другому поверсі природничого музею, під скелетом кита🐋

🤔Гадаю не обійшлось без радянської колоніальної політики (даруйте за цей, нині вульгаризований вислів, але вже як є😔). Експозицію в Києві робили в 1966-1969 роках. А в 1968-му затвердили проєкт нової будівлі палеонтологічного музею в Москві – одного з найбільших природничих музеїв світу і либонь найбільшого поміж палеонтологічних. Будівництво колосальної споруди мало не лише просвітницьку мету, але й пропагандистську😳 Щоб кожен приїжджаючий до столиці імперії був вражений – оце масштаб, оце вони можуть! Навіть по мірках 1970-х, коли нафта була в ціні і казна СРСР наповнювалась, московський музей потребував чимало ресурсів. Розпочали будівництво лише у 1973, а завершили аж у 1987 р. Звісно, що про палеонтологічний парк у Києві вже ніхто й не згадував🥲

❓ Який сьогодні сенс від моделі нереалізованого київського проєкту? По-перше нагадування. Нехай не сьогодні, не через десять років, не саме в такій формі і можливо не в Києві, а скажімо, в Херсоні. Але палеонтологічний парк вартий втілення🦣🦕🦖

🖼По-друге, модель стала самостійним об'єктом палеоарту. Так називають мистецтво реконструкції зовнішнього вигляду вимерлих істот. Палеоарт з'явився майже одночасно з палеонтологією, у 1780 році. Тривалий час цей напрямок розвивався лише в межах науки. До речі вихід у масову культуру стався саме через побудову палеонтологічного парку [1]. У 1852-1854 роках у лондонському парку довкола Crystal Palace встановили скульптури, що зображали рептилій мезозойської ери. Як на сучасне око виглядають вони недолугими, однак їх досі реставрують і зберігають. Вони показують якими уявляли доісторичних тварин у ХІХ столітті, що також пізнавально.

🦖🦕Особливої популярності палеоарт набуває у 1960-х роках [2] і тренд триває досі. Зв'язок із наукою зберігається, у шанованих наукових журналах статті часто супроводжують ілюстраціями, виконаними на високому художньому рівні. Але з'явилось чимало робіт, що викликають критику науковців. І справа не лише в непрофесіоналізмі, помилки наявні у реконструкціях як аматорів, так і вправних митців. Сприяє поширенню помилок "культура копіювання", така часта в палеоарті. Це має пояснення – палеоарт знаходиться осторонь сучасного мистецтва. Роботу з доісторичними тваринами важко продати навіть за десяток тисяч доларів, про мільйонні гонорари мова не йдеться, відповідно справжніх майстрів привабити важко. Водночас палеоарт популярний, в світі мільйони людей, які хочуть бачити такі картини. Попит заповнюється переважно роботами дилетантів, які не стільки творять, скільки копіюють попередників [3]. Пошук першообразів подекуди відсилатиме до наукових публікацій та частіше приводитиме до робіт 1950-1960х років. Поміж яких модель палеонтологічного парку, що приховалась під кістяком кита у👉 Національному науково-природничому музеї

Джерела натхнення:
1) Witton M.P. & al. (2014). State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17(3), 5E, p.2.
2) Górnicki S. (2017) Czym jest paleosztuka? Przegląd Geologiczny, 65(3), р.163
3) Witton M.P., Naish D., Conway J. (2014) State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17 (3), 5E, p.4.
😊Окреме джерело натхнення - протирання пилу в закутках природничого музею