Забудьте про депресивні спальники пост-радянських країн — згадайте спадок Крістобаля. Так коротко можна описати дебют П'єрпаоло Піччолі в Balenciaga. Не найкраща колекція Піччолі, але я радий, що «епоха Лотти Волкової» добігла свого кінця.

Чорний був улюбленим кольором Крістобаля Баленсіаги і відсилав до його іспанського походження — від костюмів тореадорів до траурних суконь аристократок — тож не дивно, що саме чорний домінував у першій половині дебюту Піччолі.

Показ відкрила українка Sen Noumi в образі, що поєднав кілька епох Дому: пряма чорна вечірня сукня без талії — алюзія на легендарну «Sack Dress» 1957 року, створену Крістобалем як альтернатива «New Look» Крістіана Діора, що підкреслював талію. Сукню доповнювали білі оперні перчатки та гігантські, інкрустованимі стразами окуляри у стилі Гвасалії. Хоч Піччолі й зробив реверанс Демні, нова жінка Balenciaga подорослішала: вона вже не тусується в Берґгайні, а приймає гостей на своїй віллі на озері Комо (чи в Мар-а-Лаго).

Кульмінацією покази стали вечірні сукні майже кутюрного рівня — те, за що ми всі обожнювали Піччолі у Valentino. Більшість силуетів так чи інакше відсилали до спадку Крістобаля. Деякі моделі поєднувалися з в’єтнамками на платформі. Фінальний вихід — сукня без бретелей з заниженою талією у ніжно-рожевому кольорі.