з дітьми не важко. важко з очікуваннями, що буде важко.

знаєш, що я зрозуміла за ці дні? діти ростуть швидше, ніж ми це помічаємо. вчора вони не могли зробити й кроку без твоєї допомоги, а сьогодні самі знаходять собі пригоди, розбираються в меню, ділять між собою ролі в грі та обговорюють щось своє, таке важливе.

Міррі 8, Ладу 6. але коли я дивлюся на них зараз, мені здається, що вони вже зовсім дорослі. вони перестали постійно кликати мене, навчилися домовлятися між собою, почали брати на себе відповідальність. і я зрозуміла: з дітьми не важко. важко нам, дорослим, коли ми не встигаємо перебудувати свої очікування.

ми чекаємо, що будемо носити їх на руках, а вони вже давно біжать попереду. ми готуємося до безсонних ночей, а вони сплять до обіду. ми налаштовуємося на втому, а отримуємо свободу.

важливо не тільки виховувати, а й вчасно зробити крок назад. побачити, що вони вже можуть більше, ніж ми звикли думати. дати їм простір. довірити їм світ.

і знаєш що? тоді все стає набагато легшим.

9.02.25