Їду щойно у ліфті, після тренінгу, мозок кипить. Заходить сусід. А я, замість “добрий вечір”, кажу:

“А ти знав, що якби ти вирішив бігти до Місяця із зупинками на сон, то добіг би за 13 років, спаливши понад 50 мільйонів калорій.”

Пауза. Він повільно та акуратно повертається до мого чоловіка, і каже: “Піди з нею додому і налий їй щось.”

А що я можу зробити? Тренерський РДУЖний мозок не відпочиває - він перетворює навіть побут у дослідження🫣

І, можливо, це є причиною того, що навчаю людей мислити інакше, виходити за рамки, дозволяти собі припускати більше)

А у вас бувають такі глючні моменти?)))