ЄС зменшить імпорт українського зерна на більше ніж 70%

5 червня офіційно припинилася дія безмитного ввезення продукції з України, і сторони сіли за стіл переговорів, щоб досягти певного компромісу.

Наприкінці червня було представлено оновлену угоду, і лише зараз почали з’являтися перші деталі. Квоти для безмитного ввезення було збільшено порівняно з 2021 роком, але на перевищення цих обсягів уже накладатимуться мита.

Загалом квоти для деяких товарів були суттєво підвищені. Наприклад, українські аграрії зможуть постачати цукор у межах 100 тис. тонн — це у п’ять разів більше, ніж раніше (20 тис. тонн).

Безмитний імпорт яєць складе 1,3 млн тонн (у 2021 році — 1 млн), кукурудзи — 1 млн тонн (замість 650 тис.), меду — 35 тис. тонн (раніше лише 6 тис.), ячменю — 450 тис. тонн (350 тис.), м’яса птиці — 120 тис. тонн (90 тис.), сухого молока — 15 тис. тонн (5 тис.). Квота на пшеницю складе 1,3 млн тонн — на 300 тис. більше, ніж у 2021 році.

Однак саме тут і криється ключова проблема. Протягом повномасштабної війни Україна експортувала значно більші обсяги.

У сезоні 2022/2023 — 6,1 млн тонн, у 2023/2024 — 6,5 млн тонн, а в останньому сезоні — трохи менше, 4,5 млн тонн. Це у три-чотири рази перевищує нову квоту.

Схожа ситуація і з експортом цукру: раніше Україна постачала близько 500 тис. тонн, а тепер дозволено лише 100 тис. — тобто на 80% менше.

Таке скорочення імпорту української аграрної продукції до ЄС, ймовірно, змусить виробників активніше шукати нові ринки збуту — зокрема в Азії та Африці.

ЄС також заявив про готовність сприяти цьому процесу, проте наразі йдеться лише про загальні обіцянки без конкретних механізмів реалізації.

Фактично, ЄС ухвалив рішення на користь захисту власних виробників, які внаслідок значних обсягів української продукції почали відчувати посилену конкуренцію на внутрішньому ринку.

Упродовж дії безмитного режиму деякі країни ЄС — зокрема Польща та Угорщина — періодично блокували імпорт української аграрної продукції.

Крім того, європейські фермери регулярно заявляли, що українська аграрка не відповідає стандартам ЄС, зокрема в питаннях використання пестицидів і добрив, і закликали регуляторів принаймні частково обмежити імпорт.

Разом із тим, навіть євроінституції визнали, що критика якості української аграрної продукції значною мірою не має підстав. Україна, попри певні розбіжності у регулюванні використання агрохімікатів, дотримується міжнародних стандартів.

Як країна-кандидат на вступ до ЄС, Україна також поступово наближає свою аграрну сферу до екологічних вимог Євросоюзу. У цьому контексті багато залежить від адаптації української продукції до європейських норм.

У договорі вже передбачено поступове приведення стандартів аграрної сфери України до вимог ЄС до 2028 року. Тоді ж має відбутися наступний перегляд умов угоди, що може стати підставою для подальшого пом’якшення обмежень на експорт.

А ще, в оновленій угоді передбачено механізм захисту внутрішнього ринку ЄС, який активується у разі, якщо імпорт української продукції створюватиме серйозні ризики для економіки окремих країн-членів або Союзу загалом.

Фактично це надає кожній державі ЄС можливість ініціювати обмеження щодо українського експорту в разі потреби.

Це лише підтверджує, що аграрії в ЄС, навіть з масштабними дотаціями, не можуть конкурувати з Агроімперією. Як тільки Україна повноцінно інтегрується в європейський ринок, цей процес суттєво похитне існуючу аграрну політику ЄС.

Європейським фермерам потрібно працювати над підвищенням своєї ефективності та адаптацією до нових реалій. В іншому випадку, навіть з великими дотаціями, вони не зможуть скласти жодної конкуренцію українським аграріям.

Останній Капіталіст | Twitter | Instagram | Twitter (eng) | FB