2024-08-01 12:00:01
William Fitzsimmons — Incidental Contact (LP, 2025). Рецензія
Є в моєму житті такі альбоми, які потребують більше одного прослуховування, щоб зрозуміти всю їхню глибину. Спершу я лише скривився від нового альбому Вільяма Фітцсіммонса: знову цей крихкий, надто ніжний індіфолк, з доволі стандартним набором прийомів — акустика, мінімалізм, меланхолія. Я це вже чув: Bon Iver, Fleet Foxes, The Lumineers, Lord Huron, The Paper Kites, Hollow Coves. Якби я не любив індіфолк за його камерність і душевну простоту, давно б поставив хрест, але не можу, бо люблю його, хоча музично жанр, на жаль, рідко дивує.
Та поспішати з висновками не варто. Фітцсіммонс — доводить, що він досі вправний автор-виконавець, випускаючи свій десятий повноформатний альбом. Incidental Contact — це інтроспективна драма, що досліджує теми любові, втрати й пам’яті. Альбом із 13 пісень став реакцією на раптову смерть мачухи Вільяма, з якою він був дуже близький. Судячи з текстів, вона була для нього справді важливою людиною. Incidental Contact — це про горе, ностальгію, але й надію на майбутнє, подану дуже делікатно, красиво і зворушливо. Вільям каже, що цим альбомом він хотів досягти двох речей: вшанувати її пам'ять і написати платівку, яка б їй сподобалася у першу чергу.
⚫ Отже, з погляду лірики, творчий задум набуває нових обрисів: альбом — це спроба створити для себе безпечний простір, а індіфолк тут — найзручніша форма, що дозволяє розповідати особисті, майже щоденникові історії. Фітцсіммонс протягом своєї кар'єри ніколи не боявся бути відвертим, співати на дуже особисті для нього теми, досліджувати особистість людини, торкатися брудних і не завжди приємних тем. Так, іноді він звучить клішовано, подекуди легко сплутати його з The Paper Kites чи Hollow Coves, але зворушливість Фітцсіммонса — саме в його текстах, в яких прості звичайні люди легко знайти себе.
До того ж, в альбомі звукова палітра розширюється до софістіпоп, ньювейвових гітар, саксофонних партій, синтезатори, легкі біти — усе це наповнює альбом і надихає атмосферою надії. Попри жанрові обмеження, Вільям намагається розширити аранжування, хоча більше, ніж для фонового прослуховування вони не тягнуть.
✔️І врешті, Фітцсіммонс для мене найцікавіший саме як лірик. Він не боїться говорити про своє виховання незрячими батьками, два розлучення, усиновлення дітей. І навіть про свій досвід роботи з психічно хворими як терапевта.
Incidental Contact — це продовження його щирих і дуже особистих оповідей, цього разу — про любов і втрату члена родини. Красива і делікатна робота, що, попри інструментальну простоту, говорить більше, ніж здається на перший погляд.
Дата релізу: 17.01.2025
100% у плейлист: Altar, On My Radar, Long Distance Runner, Incidental Contact
🎙Співзвучні: Bon Iver, Fleet Foxes, The Paper Kites, Ciran Lavery, Peter Bradley Adams, Alex Cornelll
🌟🌟🌟🌟
🎧 Слухати: https://ffm.bio/williamfitzsimmons
#IndieFolk #NewWave #USA
Є в моєму житті такі альбоми, які потребують більше одного прослуховування, щоб зрозуміти всю їхню глибину. Спершу я лише скривився від нового альбому Вільяма Фітцсіммонса: знову цей крихкий, надто ніжний індіфолк, з доволі стандартним набором прийомів — акустика, мінімалізм, меланхолія. Я це вже чув: Bon Iver, Fleet Foxes, The Lumineers, Lord Huron, The Paper Kites, Hollow Coves. Якби я не любив індіфолк за його камерність і душевну простоту, давно б поставив хрест, але не можу, бо люблю його, хоча музично жанр, на жаль, рідко дивує.
Та поспішати з висновками не варто. Фітцсіммонс — доводить, що він досі вправний автор-виконавець, випускаючи свій десятий повноформатний альбом. Incidental Contact — це інтроспективна драма, що досліджує теми любові, втрати й пам’яті. Альбом із 13 пісень став реакцією на раптову смерть мачухи Вільяма, з якою він був дуже близький. Судячи з текстів, вона була для нього справді важливою людиною. Incidental Contact — це про горе, ностальгію, але й надію на майбутнє, подану дуже делікатно, красиво і зворушливо. Вільям каже, що цим альбомом він хотів досягти двох речей: вшанувати її пам'ять і написати платівку, яка б їй сподобалася у першу чергу.
⚫ Отже, з погляду лірики, творчий задум набуває нових обрисів: альбом — це спроба створити для себе безпечний простір, а індіфолк тут — найзручніша форма, що дозволяє розповідати особисті, майже щоденникові історії. Фітцсіммонс протягом своєї кар'єри ніколи не боявся бути відвертим, співати на дуже особисті для нього теми, досліджувати особистість людини, торкатися брудних і не завжди приємних тем. Так, іноді він звучить клішовано, подекуди легко сплутати його з The Paper Kites чи Hollow Coves, але зворушливість Фітцсіммонса — саме в його текстах, в яких прості звичайні люди легко знайти себе.
До того ж, в альбомі звукова палітра розширюється до софістіпоп, ньювейвових гітар, саксофонних партій, синтезатори, легкі біти — усе це наповнює альбом і надихає атмосферою надії. Попри жанрові обмеження, Вільям намагається розширити аранжування, хоча більше, ніж для фонового прослуховування вони не тягнуть.
✔️І врешті, Фітцсіммонс для мене найцікавіший саме як лірик. Він не боїться говорити про своє виховання незрячими батьками, два розлучення, усиновлення дітей. І навіть про свій досвід роботи з психічно хворими як терапевта.
Incidental Contact — це продовження його щирих і дуже особистих оповідей, цього разу — про любов і втрату члена родини. Красива і делікатна робота, що, попри інструментальну простоту, говорить більше, ніж здається на перший погляд.
Дата релізу: 17.01.2025
100% у плейлист: Altar, On My Radar, Long Distance Runner, Incidental Contact
🎙Співзвучні: Bon Iver, Fleet Foxes, The Paper Kites, Ciran Lavery, Peter Bradley Adams, Alex Cornelll
🌟🌟🌟🌟
🎧 Слухати: https://ffm.bio/williamfitzsimmons
#IndieFolk #NewWave #USA