ВИБАЧ МЕНІ

Вибач мені за всі опівнічні листи,
Сил у собі тягар цей тримати не маю,
Терпить папір жалі від краю до краю,
Може вони повернуть до тебе мости.

Вибач мені за всі невиразні але,
Так і не зміг слова зробити твердими,
Бо лиш в тобі живуть одкровення і рими,
Що запускають серце, неначе реле.

Вибач мені за всі чорнобілі світи,
Барви твої не встигли їх охопити,
Сам загасив любові яскраві софіти,
І темноту у груди намарно впустив.

Вибач мені за всі ностальгічні пости,
За прямоту і це наболіле кохання,
Тліє у грудях досі надія остання,
От і пишу: повертайся, вибач, прости...

©Павло Деркач
12.11.2024