«Ви тепер працюєте на мене. А всі мої працівники зобов’язані вряди-годи напиватися».

Реймонд Чендлер «Високе вікно», 1942 (видання 2025)

Майстра гострих сарказмів, приватного детектива Марлоу наймає дама з заможної родини, аби вирішити пікантну сімейну справу. А він бере і нахабно докопується до таємниць минулого. Дуже стильний нуарний детектив.

🎩 Зроблено все шикарно, Чендлер — майстер. Починається з наївної справи, а далі розкручується у схему з шахрайтвом, шантажем, убивствами, конфліктом інтересів і зрадами. Все це — в декораціях Голівуду початку 40-х, такий чорно-білий неспішний фільм з крутеликами у капелюхах.

✍️ У Чендлера дуже цікавий стиль: він не прагне писати захопливо, у нього густа лаконічна мова. Він одночасно розвиває оповідь повільно, але і не тягне кота за хвіст, прекрасно вкладаючись у 200 сторінок. Також, тут розкішний гумор і об’ємні герої.

📚 Стосовно видання: обкладинка ідеально пасує сюжету (художник — Саша Пес), мене довго відлякувала незвична верстка, але читалося цілком комфортно. Переклад Віктора Морозова сподобався, сюрпризом стало часте використання слова «ріжок» у сенсі «кінчик, край предмета» — типу «ріжок картини», «ріжок купюри». Цікаво!

🕵️‍♂️ Всім любителям жанру крутого детективу — однозначно #раджу_почитати. Це класика жанру. 💯