2025-12-26 04:03:10
Ви щось мало радієте екранізації «Лун», але я цю тему ще продовжу.
Веду до того, що я практикую чимось захопитись і дізнатись більше. Саме тоді зʼявляється славнозвісне «благоговіння».
Тому, читаючи Марлона Джеймса, «Чорного Леопарда, Рудого Вовка», де «блукаючи разом з героями в хитросплетіннях сюжету Марлона Джеймса, читач відкриє прадавній світ Африки», побачила, що в Музеї Ханенків триває виставка про Африку. Відповідно далі — про виставку.
Ось що про виставку кажуть її кураторки Дарія Сухоставець і Юлія Філь:
«Українці давно цікавилися африканськими культурами (це помітно з віршів Лесі Українки, подорожніх нотаток Софії Яблонської чи щоденників Владислава Городецького), — але справжнє пізнання цього барвистого континенту в Україні лише починається. Наші знання про нього переважно вторинні — або отримані в спадок від Радянського Союзу, або ж перейняті в Заходу. Перший створював образ континенту рабів і борців з капіталістичним світом, а другий породив низку прикрих стереотипів про примітивність, нездатність до самоврядування, відсталість і жорстокість. Тому зараз конче потрібні нові, автентичні знання про Африку, позбавлені колоніальних стереотипів і посередництва інших культур. Водночас ми маємо лишатися свідомими всіх негативних політичних і культурних наслідків колоніалізму».
От про останнє тут як на мене найбільше. І це цікаво.
А ще прикольно, що по відвідувачах я бачу, що там мало «випадкових» людей. Ну хіба я) А може вже і я не випадково.
Серед експонатів (які не можна відповідно чіпати) є добірка книжок, яку можна роздивлятись. Ось декілька:
«Каїсе-Дра росте, де хоче», антологія, де зібрано вірші африканських поетів, а також есеї про Африку.
«Квітка пустелі», Варіс Дірі, Кетлін Міллер
Автопортрет Варіс Дірі, відомої моделі сомалійського походження, яка розповідає історію своєї подорожі з пустелі до модних подіумів.
«Втрачений спокій», Чінуа Ачебе
Після навчання в Англії Обі Оконкво повертається до Нігерії з наміром зробити свій маленький внесок до знищення корумпованої системи. Але його ловлять на хабарі…
«Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях», Чимаманда Нґозі Адічі
Авторка цієї книжки пише своїй подрузі листа з порадами, як виховувати дівчинку-підлітка. Цей лист насправді — потужний феміністичний маніфест. І переконливі 15 порад Чимаманди Нґозі Адічі — ідеальний рецепт виховання сильної й незалежної жінки.
До речі, серед фото — сторінка із коментарем Ганни Яновської, яка переклала частину віршів зі збірки «Каїсе-Дра росте, де хоче». Але я не здивована, бо вона ж і переклала Марлона Джеймса. Тут я постила подію за її участі.
in book we trust
Веду до того, що я практикую чимось захопитись і дізнатись більше. Саме тоді зʼявляється славнозвісне «благоговіння».
Тому, читаючи Марлона Джеймса, «Чорного Леопарда, Рудого Вовка», де «блукаючи разом з героями в хитросплетіннях сюжету Марлона Джеймса, читач відкриє прадавній світ Африки», побачила, що в Музеї Ханенків триває виставка про Африку. Відповідно далі — про виставку.
Ось що про виставку кажуть її кураторки Дарія Сухоставець і Юлія Філь:
«Українці давно цікавилися африканськими культурами (це помітно з віршів Лесі Українки, подорожніх нотаток Софії Яблонської чи щоденників Владислава Городецького), — але справжнє пізнання цього барвистого континенту в Україні лише починається. Наші знання про нього переважно вторинні — або отримані в спадок від Радянського Союзу, або ж перейняті в Заходу. Перший створював образ континенту рабів і борців з капіталістичним світом, а другий породив низку прикрих стереотипів про примітивність, нездатність до самоврядування, відсталість і жорстокість. Тому зараз конче потрібні нові, автентичні знання про Африку, позбавлені колоніальних стереотипів і посередництва інших культур. Водночас ми маємо лишатися свідомими всіх негативних політичних і культурних наслідків колоніалізму».
От про останнє тут як на мене найбільше. І це цікаво.
А ще прикольно, що по відвідувачах я бачу, що там мало «випадкових» людей. Ну хіба я) А може вже і я не випадково.
Серед експонатів (які не можна відповідно чіпати) є добірка книжок, яку можна роздивлятись. Ось декілька:
«Каїсе-Дра росте, де хоче», антологія, де зібрано вірші африканських поетів, а також есеї про Африку.
«Квітка пустелі», Варіс Дірі, Кетлін Міллер
Автопортрет Варіс Дірі, відомої моделі сомалійського походження, яка розповідає історію своєї подорожі з пустелі до модних подіумів.
«Втрачений спокій», Чінуа Ачебе
Після навчання в Англії Обі Оконкво повертається до Нігерії з наміром зробити свій маленький внесок до знищення корумпованої системи. Але його ловлять на хабарі…
«Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях», Чимаманда Нґозі Адічі
Авторка цієї книжки пише своїй подрузі листа з порадами, як виховувати дівчинку-підлітка. Цей лист насправді — потужний феміністичний маніфест. І переконливі 15 порад Чимаманди Нґозі Адічі — ідеальний рецепт виховання сильної й незалежної жінки.
До речі, серед фото — сторінка із коментарем Ганни Яновської, яка переклала частину віршів зі збірки «Каїсе-Дра росте, де хоче». Але я не здивована, бо вона ж і переклала Марлона Джеймса. Тут я постила подію за її участі.
in book we trust