Ви будете сміятись, але 25 років тому після бурхливого застілля з приводу свого 36-річчя в публічну політику відправився тодішній помічник-консультант народного депутата Олександра Мороза Юрій Луценко.

Політично стурбовані громадини, розбурхані полум’яними промовами майбутнього генерального, прости господи, прокурора, 15 грудня 2000 року отаборились на Майдані Незалежності й розпочали акцію «Україна без Кучми». Втім, мітингували вони недовго. 9 березня 2001 року очолювані Луценком активісти УНА-НСО спробували перешкодити президенту Кучмі та прем’єр-міністру Ющенку покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку, після чого були затримані й відправлені за ґрати на підставі показань Юрія Віталійовича. Саме він у приміщенні СБУ впізнавав по кадрах оперативної відеозйомки учасників акції протесту й диктував слідчому Миколі Герасименку прізвища правопорушників.

Завдяки свідченням Юрія Луценка активісти акції «Україна без Кучми» були засуджені й провели кілька років – хто три, хто більше – на «зоні». Ніхто з них, окрім Андрія Шкіля, політичної кар’єри так і не зробив – на відміну від провокатора, який у 2001 році здав їх СБУшникам і який тепер люб’язно ручкається з Леонідом Кучмою.

З роковинами Вас, Юрію Віталійовичу!