«Всі, хто проти диктатури – встаньте»: сьогодні, рівно 40 років тому, у карцері радянського табору загинув український поет та дисидент Василь Стус

Шлях поета правозахисника, зламаний радянською системою:
• 1965-го на прем’єрі «Тіней забутих предків» протестував разом із Дзюбою та Чорноволом проти арештів інтелігенції – через що відрахований з аспірантури, його збірки в Україні не друкували.
• У відкритих листах критикував владу. 1972-го заарештований за «антирадянську агітацію», отримав 5 років таборів і 3 роки заслання, більшість його віршів знищували.
• 1977-го висланий у Магаданську область, працював на копальнях.
• Повернувшись до Києва, відмовився від радянського громадянства, вступив до Української Гельсінської групи, працював на заводах.
• 1980-го вдруге заарештований, отримав 10 років таборів і 5 років заслання як «особливо небезпечний рецидивіст».
• Стусу призначили «адвокатом» Віктора Медведчука. Але Стус відмовився від нього, зрозумівши, що Медведчук його не захищатиме. Фактично захищався сам і наполягав на адвокаті з міжнародної правозахисної організації, заявивши:
«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від будь-якого радянського адвоката».
• Слова Стуса після оголошеного вироку:
«В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю».
• У таборі в Капучино неодноразово оголошував голодування на знак протесту. Від 1981-го року не бачився з родиною.
• У серпні 1985 року його кинули до карцеру за формальним приводом — нібито за те, що він, читаючи книгу, обперся рукою об нари.
• Помер геніальний письменник у ніч з 3 на 4 вересня у карцері начебто через серцеву недостатність.
• Низка дослідників відкидає офіційну версію, стверджуючи, що це вбивство через тривалі тортури.

🇺🇦Реальна Війна | Підписатись