🌚 Врізався мені в пам'ять уривок з "Ночі" Льва Скрипника про ⡠⡉⢈⠖⢁⢑⠲:

Двері пивної розтуляються, і хтось викидає на тротуар п’яну людину. Людина без кашкета, падає, блює, стогне.

І тут в "Майстрі корабля" Яновського таке:

Я вдихнув свіжого повітря, подавився ним і закашлявся. Передо мною на брукові двора була моя блювотина. Я витер рота і повернувся до своїх товаришів у кафе.

🫣 Скрипник про цю ⠙⡆⢌⠩⢤⠃⠕ писав і в інших текстах:

А ми, голубе, сидимо… Одержуємо платню і пиячимо… Дивись, які красені! Он той обблювався, хропе…

Нарешті Данько зблював і заснув, пхнувши розкуйовджену голову у брудну, колись білу подушку.

І тут тобі, бісового батька, під самим носом цих досягнень — отакі ведмедячі кутки: данькова блювотина, гармошка та п’яна пісня, що «рубашку воші з’єлі»!.. Тю, гемонська країна…

І така картина постає перед очима: у кутку грають у карти приятелі… На койці лежить п’яний Данько й біля нього калюжа блювотиння…