Володіння Візантійської імперії до середини XI століття

У середині XI століття Візантія, як і раніше, володіла величезними територіями, крім Константинополя і його безпосередніх околиць. На заході імперія простягалася до Апулії і Калабрії в Італії і до Далмації на північному березі Адріатичного моря.

На Балканах імператор теоретично мав під владою майже всю територію від Дунаю до Пелопоннесу; його володіння сягали Кримського півострова і північного узбережжя Чорного моря. У східному Середземномор'ї йому належали острови Крит, Родос і Кіпр.

На суші ж візантійські володіння Близького Сходу включали в себе Малу Азію, Кілікію, узбережжя Великої Сирії, в тому числі місто Антіохію, верхів'я річок Тигр і Євфрат, а також солоні води озера Ван, сформованого вулканами, які сьогодні охороняють кордон, що відокремлює Туреччину від Ірану та Азербайджану.

Теоретично всіма цими землями керували з Константинополя, де Олексія найчастіше можна було застати в його улюбленій резиденції: перебудованому і надійно укріпленому Влахернському палаці на півночі міста, відразу за широкою стіною, що захищала місто від нападу з суші.

@istorium_ua