Вогонь у плоті - Дженніфер Л. Арментраут

Моя оцінка: ★★★★☆

Я дуже скучила за цією серією (настільки, що проковтнула 650+ сторінок за добу😺) але я безмежно вдячна, що книжки виходять десь раз на рік і моя нервова система встигає відновитись.

Ця частина була для мене морально найскладнішою (її можна поставити десь поруч з «Війною двох королев»), але мені сподобалось.

Спочатку про плюси:

🕯 Сюжет і атмосфера
Це було напружено, місцями моторошно, але дуже цікаво. Я буквально не могла відірватись.

⛓ Серафена
Що за жінка🤌 І я зараз не про те, що вона називає людей штрикабельними чи може без роздумів скоїти замах на життя наймогутнішого з Предвічних. І навіть не про те, що вона настільки айконік badass, що хочеться взяти блокнотик і занотувати декілька її геніальних висловів.
Я про те, як швидко вона аналізує ситуацію, шукає найкращий вихід і намагається діяти. Про те, як вона не кидається одразу жертвувати собою на користь вищого блага, а спочатку пробує зробити все, що може, аби подбати про себе та людей, яких любить (не забуваючи при цьому про всіх, хто вже постраждав чи постраждає від панування Коліса). І тільки почавши розуміти, що іншого виходу може насправді не бути, вона робить те, що повинна. Те, що правильно.
Я дуже люблю Серу. Вона просто прекрасна, а в цій частині вона відкривається по-новому.

🎀 Любовна лінія
Хоч більшу частину книжки Сери і Ніктоса було дуже мало, коли вони з’являлись на сторінках, це було дуже добре. А ближче до фіналу я навіть трошки всплакнула.
Вибачте, Кастіле і Маківко, але ви вже давно не мої улюблені.

🗝 Кохання & одержимість
Авторка настільки яскраво зобразила тирана, захопленого можливістю володіти кимось, що періодично хотілось викинути книжку у вікно. Переслідування, психологічне та фізичне насилля, звинувачення жертви, шантаж і залякування, перекручування фактів і такі різкі зміни настрою, що ставало страшно навіть через сторінки.
А тепер уявіть поруч з цим гучним бажанням володіти кохання - тихе, щире і дуже просте. Сповнене турботи, підтримки та взаємоповаги. Кохання, яке зводиться лише до одного - бажання бачити дорогу людину щасливою, навіть якщо це щастя вона розділить не з тобою. Це розбивало мені серце. Але мені дуже сподобалось, як це було написано.

Мінуси:

⏺ Це було трохи затягнуто. Якісь внутрішні монологи, сюжетні повороти чи факти повторювались по декілька разів (і навіть встигали трошки набриднути), якісь діалоги не мали особливого сенсу, але тягнулись на декілька сторінок. Я щиро вважаю, що 656 сторінок можна було б стиснути до ~500 і книжка від цього нічого не втратила б.

⏺ Фінал. Особисто мені здалось, що історія в кінці дуже просіла. Останні ~50 сторінок перетворились на один великий епілог, тому читати було не дуже цікаво. Там дуже просився якийсь кліфхенгер, бо закінчилось все настільки рівно, що мені треба буде себе добряче змотивувати, щоб почати наступну частину.

Але в цілому книжка хороша.

Як людина, яка закинула «Кров і попіл» після 4-ї частини, авторитетно заявляю:
якщо хочете познайомитись з цим всесвітом Дженніфер Арментраут, беріть серію «Плоть і вогонь». Ніктос і Сера вас не розчарують.

Видавництво: 🌟Bookchef

#вогонь_у_плоті_дженніфер_л_арментраут
#відгуки_chornobrova_karooka