🇺🇦Владислав Захарченко
Центральний захисник, 19 років

Давайте трохи відійдемо від трагічних подій останніх днів, щоб поговорити про загрозу, яка може чекати у майбутньому.

Шовковський не надто довіряв Дячуку. Він мав піти ще взимку, але з Оконом не зрослося. Чесно кажучи, ще на молодіжному рівні мені теж здавалося, що його партнер Боль піде далі. Але поки Антон за рахунок таланту почав вважати гру пройденою, Максим чесною працею додав у тих аспектах, де раніше нічим не вирізнявся. Тепер тренер вірить у Біловара, але це вже сімейні справи Шовковського та Ігоря Михайловича. Якщо для них ось це ок, то нема про що говорити.

У Динамо ніколи не вміли виховувати креативних півзахисників. Зате із захисниками працюють краще. Кожні два роки до першої команди підтягують когось притомного.
Найяскравіший продукт – Ілля Забарний. Глянув у пошуці, коли його вперше побачив. Виявилося, що у 2018 році, коли він ще грав за U17 у парі з Вівчаренком.

Чому згадав Іллю? Бо в Динамо росте наступний захисник щонайменше рівня УПЛ. У статистичному профілі Захарченка багато спільного з Іллею. Все вказує на те, що керівництву потрібно приймати правильне рішення, аби Владислав не повторив долю умовного Кремчаніна. Коли найкращий бомбардир в історії U19 нафіг нікому не потрібен, навіть Зорі.

В двох стартових турах U19 (Верес та Рух на слайдах) Захарченко підтверджує торішній перформанс:
• мало браку (~13%)
• висока точність передач (~96%) при великих обсягах просування
• 25 з 32 виграних дуелей (78%)

Очевидно, що завдання рівня U19 його вже стрімко не розвиватимуть. Треба давати складніші. Але у першій команді ситуація інша: Владислав нервує, грає простіше, обережніше, переважно поперек, боїться ризикувати. Потрібен час.

Цим він відрізняється від Михавка. Тарасові начхати на помилки – він їх робив і робитиме. Бачить простір - сміливо біжить.
Забарний теж помилявся, коли отримав шанс у першій команді, а дід постійно кричав «Іді, чіво стаіш?!». Проте саме завдяки ігровій практиці, помилкам та їх усуненню - виріс до рівня топ-клубу.
Захарченко в першій команді виглядає скуто. Інша людина в порівнянні з U19. Динамо вже багато разів втрачало таланти саме через психологічні фактори. Нездатність клубу допомогти гравцям оминути тиск ззовні та зсередини. Мабуть, прийшов час це змінювати.

Сидіти рік під Біловаром, поки не настане граничний вік для молодіжки, очікуючи оренду до Зорі – не розвиток.
Грати з однолітками в статусі одного з найбільш талановитих ЦЗ – теж не розвиток.
Якщо клуб житиме ідеєю «золото U19 за будь-яку ціну», то це часто йтиме врозріз з головною метою – готувати для футболу більше гравців рівня Забарного. Немає сенсу гальмувати розвиток гравця заради чергового беззмістовного золота Костюка.

Для Владислава настає момент робити перші кроки у дорослому футболі. Питання лише в тому, чи не дасть йому клуб цей шанс із запізненням на рік чи на два? Забарний та Михавко отримали можливості себе проявити вчасно. Біловаром клуб АПЛ вже навряд зацікавиться коли-небудь, тому ті 15 хвилин наприкінці матчу з Рухом мав отримати не він. В ЛЧ з таким станом справ клуб хєр коли пробʼється, щоб заробити. Тож єдине джерело доходу - виховувати більше якісних гравців з потенціалом, та вчасно позбавлятися гравців без потенціалу, якщо вони не дають результат.

#ДКмікроскоп