Вітаю, друзі.

Сьогодні хочу поговорити на досить чутливу тему - чи мають право родичі зниклого безвісти, тіло (останки) якого були ідентифіковані, оглядати його перед похованням.

Одразу скажу, що мова йде не про впізнання загиблої особи рідними, а про ситуації, коли тіло вже ідентифіковане, але перебуває в стані, неможливому для впізнання (частини тіла, скелетовані останки тощо).

Здавалося б очевидним, що у разі, якщо останки неможливо ідентифікувати шляхом огляду, показувати їх родичам немає сенсу. На це, власне, і посилаються слідчі. "Там нема чого впізнавати" - їх стандартне пояснення.

Чи порушуються цим права членів сім'ї загиблого? Чи мають право рідні востаннє побачити останки близької людини, в якому б стані вони не були?
Однозначно, так.

Про що каже Закон.
Законодавство України не містить прямої заборони на огляд останків, при цьому їх стан не має жодного значення.
Це свідчить про те, що жодна особа - прокурор, слідчий, працівник СМЕ тощо, не має права заборонити огляд.
Єдина умова - отримання в бюро СМЕ лікарського свідоцтва про смерть, як документу, який підтверджує належність тіла (останків) та, як наслідок, наявність родинних зв'язків.
У даному випадку "я хочу подивитись" не працює.

Центральне управління ЦВС Генерального Штабу Збройних Сил України надало своє бачення питання, зазначивши, що відмова у пред'явленні тіла (останків) може мати місце через санітпрно-епідеміологічний стан тіла або у разі наявності обґрунтованих рекомендацій експерта чи психолога.
Втім, законодавчі підстави для такої відмови, та як ця відмова має бути оформлена, роз'яснення не містить.

Що кажуть психологи.
Фахівці зазначають, що пред'явлення тіла чи останків загиблої особи її рідним, є символічним актом закінчення пошуків та прощання з близькою людиною.
Незважаючи на те, що останки можуть складатись з однієї частини тіла чи кістки, їх огляд перед похованням матиме в подальшому величезне значення для рідних, у яких, зазвичай, вже не буде думок про те, що вони поховали чуже тіло.

Що кажуть рідні загиблих.
Інформація отримувалась від людей, які поховали своїх рідних, загиблих на війні і яким заборонили оглянути тіло (останки).
І більшість таких людей зазначає, що їм було б важливо побачити перед похованням останки близької людини для прийняття факту загибелі, припинення пошуків та прощання.
Тих, кому пред'являли тіло загиблого перед похованням, у подальшому не відвідували думки про поховання іншої особи.

На закінчення, наведу рекомендації, які надало Центральне управління ЦВС Генерального Штабу Збройних Сил України щодо пред'явлення тіла (останків) загиблого військовослужбовця:
- лише за згодою рідних;
- з урахуванням психологічного стану родичів та рекомендацій фахівців;
- в належних умовах та в присутності психолога або медичного працівника (за потреби).

На момент написання статті, Міністерство охорони здоров'я України свою позицію з приводу вказаного питання, на наші неодноразові запити, не надало.
Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти написав нам три сторінки посилань на закони, про які їх ніхто не питав і по суті, на жаль, відповіді не надав. Будемо вважати, не зрозуміли питання.
Дякуємо Департаменту ЦВС Генерального Штабу Збройних Сил України за надані роз'яснення.