Віскі, трагедія і порятунок. Реальна історія Чарльза Джона Джокіна.

Він був головним пекарем на борту «Титаніка», увійшов в історію не лише завдяки своїй професії, а й через неймовірні обставини свого порятунку тієї фатальної ночі квітня 1912 року.

Коли почалася евакуація, він проявив ініціативу: наказав доставити хліб у шлюпки, щоб пасажири мали бодай якусь їжу в дорозі. Йому довірили керівництво шлюпкою №10, та перед самим спуском Джокін поступився місцем двом жінкам, яких буквально силою всадили у човен — адже більшість людей ще не усвідомлювала масштабів катастрофи й не поспішала залишати корабель.

Залишившись на палубі, він повернувся до своєї каюти, випив склянку віскі й знову піднявся нагору. Там заходився скидати за борт шезлонги — близько п’ятдесяти. Щоб ті, хто опиниться у воді, мали хоч якийсь шанс триматися на плаву.

А коли «Титанік» йшов під воду, пекар осушив майже цілу пляшку віскі… і опинився в крижаній Атлантиці.

Замість паніки — він поплив. Холод стискав тіло, але Джокін тримався на поверхні. Із першим світлом він помітив перекинуту складну шлюпку В, де тулося близько 25 людей.

Він підплив, але не ризикнув видертися нагору, аби не перевернути човен. Лише згодом підійшла інша шлюпка, і знесиленого пекаря витягли з води.

Неймовірно, але Чарльз Джокін протримався в океані понад дві години — тоді як більшість людей гинули від переохолодження за 30–40 хвилин.

Його порятунок виглядає ще дивовижнішим, якщо згадати про випитий алкоголь: замість того, щоб прискорити смерть від холоду, він наче допоміг йому витримати випробування.

Після трагедії Джокін не залишив моря — продовжив працювати на судах як кухар. А під час Другої світової війни, у 1941–1944 роках, служив у ВМС США на Тихоокеанському фронті. Його життя після «Титаніка» стало свідченням сили, витривалості й відданості флоту ©️

Як вважаєте, пляшка віскі врятувала повара?🙂