Вірш моєму колишньому чоловіку 🤍


Наш союз був солодкий, мов мед.
Закохалась від погляду — тихо, без сили,
Хоч спочатку ми просто, здавалось, дружили.

Ми спілкувались так легко, без меж,
Я прагнула ділитись усім, що знайшла —
Усім, що відкрила, чого навчилась,
Бо поряд з тобою — душа розцвіла.

Я кайфувала від днів на природі —
На матраці, під небом, у повній свободі.
Розмови текли між поцілунків рікою,
А на дачі — рідкісні ночі з тобою
Були насолодою, сповнені любові.

Ти сипав квітами зранку на морі —
Ми малювали майбутнє у зорях,
Ти був щедрий, милий, дбайливий —
Поруч з тобою я була щаслива.

А потім… усе поступово змінилось,
Безпека зникла, лиш тривога лишилась.
Я більше не мала простору жити —
Поруч з тобою — ні слова, ні диху.

Страх і провина — мов хмари тяжкі,
Я губила себе у буденній тузі.
Підбирала слова, знову й знов,
І намагалася донести свою любов.

І прийшов той момент, коли я замовчала,
Бо навіть спроба — в серці лякала.
Я знаю — це мої були відчуття,
А ти — лиш дзеркало мого буття.

Це відображення дало мені змогу
Зняти кайдани й піти у дорогу.
Де я знайшла себе — без страху й вини,
І свою місію: піднімати інших із тьми.

Шкода, що ціною був наш союз,
Та той досвід ввів мене в глибший курс.
Я не знаю, куди він мене поведе,
Та з вдячністю — бо крізь тебе я вийшла до себе.

І хай твої слова іноді ранять,
Я все ж тебе — в душі обіймаю.
Хто зна, може й ти захочеш піти
Дорогою, що я вже обираю.
Я з любов’ю все просто приймаю.

Якби моя воля,
Я б пішла у минуле і переписала код…
Але видно така у нас доля —
Через біль — до життя без контролю.