Він побачив себе оголеним перед Всесвітом і бездомним у власному тілі. Усе, що досі було приховане від його допитливої свідомості — чудо з чудес, жах із жахів — раптово відкрилося перед ним. Але коли звірі прийшли до водопою, де він зазвичай на них чатував, чоловік уже не відчував у собі звіра, а натомість слухав гучний псалом братерства й страждання усього живого. Того дня чоловік не повернувся зі здобиччю, і коли наступної ночі його знайшли, він сидів мертвий біля водоймища.

Він сидів мертвий у фізично здоровому і живому тілі. Була мертвою лише його душа. Адже цей чоловік захворів, а хворобу його Цапффе називає «трагедією нашого виду» і визначає нас, людей, непридатними до життя
через неї.

Хвороба під назвою «свідомість», що породжує глибокий екзистенційний сум — наслідок неможливості пізнати абсолютність буття.

Людина — безпорадний в’язень Всесвіту…

Петер Вессель Цапффе описує людину як трагічний вид, що страждає під натиском сили своєї свідомості. Усе ж, знаходячи інструменти для боротьби із жахом буття, певні захисні механізми, аби врятуватися від реальності:

Ізоляція
Анкерування
Відволікання
Сублімація

Що ж, їх він детально описує у книзі «Останній месія». Варто лише наголосити, що останній інструмент захисту, сублімація, — найдосконаліший, оскільки трансформує біль: це не поразка перед трагедією, а перетворення її на щось вище, більше. Як ми знаємо, страждання — це ґрунт, з якого виростає шедевр.

Як пише Цапффе:

Саме тут — простір для диких танців крізь вищу іронію, у самому серці зачарованого кола.

Що ж, можливо, що усвідомлення болю і робота з ним — найкращий вихід із ситуації, із якої виходу просто не існує. Це парадокс.

Щоб написати трагедію, хтось має бодай частково звільнитися, зрадити почуття трагедії й подивитися на неї ззовні, наприклад, з естетичної точки зору.

Петер Вессель Цапффе не перший і не останній філософ, хто бачить у мистецтві часткове звільнення. Чому часткове? Бо остаточне звільнення можливе лише в небутті — в ролі Останнього Месії та його посланні:

Пізнайте себе й станьте безплідними, залиште по собі землю в мовчанні.

Заклик «стати безплідними» йде слідом за «пізнайте себе», а пізнати себе повністю неможливо, тому навряд вийде дійти до безпліддя й залишення землі в спокої від людського трагічного виду.

А книгу читати варто! Замовляйте:

https://plomin.club/product/peter-wessel-tsapffe-the-last-messiah/