Вдалий зовнішній вигляд - випадковість чи тривала робота над своїм стилем?

В новій рубриці #хантерпитає досліджуємо тему одягу, в контексті ідентичності себе і розбираємось, чи дійсно це все так важливо?

Перша героїня Катя Косів.

Твій стиль нам дуже подобається. Це результат роботи зі стилістом? Чи ти сама до цього прийшла?
Спочатку працювала зі стилісткою. Сформувався запит змінити життя і себе, а далі пішла у вільне плавання. Дуже багато навчалася на курсах — останній, який проходила, був у Маргарити Мурадової, — і я відчула шалений результат та пізнала ще більше себе.

Тому зараз це праця над собою: мені дуже цікаво досліджувати й відслідковувати те, як змінюється мій смак і стиль. Я дуже вперта й бойова насправді. Не все вдається з першого разу — це шлях довгий, але зараз результат тішить. І справа не в одязі, а в тому, які зміни відбуваються всередині.

Незважаючи на ідеальні луки, у тебе все ще бувають дні із «повна шафа, а вдягнути немає що»?
Дякую велике за комплімент! Так, досі є дні, коли я не знаю, що одягнути, але в мене є лайфхаки:
по-перше — відчути свій настрій на цей день, зрозуміти, що б мені хотілося одягнути або яку річ, — і вже навколо неї будувати образ.
А другий момент — оцифрувати свій гардероб і мати його перед очима. Є класний український додаток Mush: туди я закидаю всі свої речі й формую готові образи наперед. Тому, коли з’являється питання: «Що одягнути?», я спочатку зазираю в телефон, а не стою перед шафою.»

Що робиш з речима, котрі вже не актуальні в твоєму гардеробі?
Прибираю геть з гардеробу речі, які не про мене, з якими взагалі немає зв’язку або в яких я почуваюся погано, коли їх вдягаю, хоча вони й красиві. Не люблю, коли дуже багато речей — мені стає душно й хочеться простору. Якщо мені знадобиться якась річ через кілька років, я просто куплю щось схоже знову, але не триматиму непотрібне в шафі просто так. Я продаю, віддаю чи дарую й звільняю простір не лише у шафі, а й у голові — мені так справді стає дуже легко. Мої підписники обожнюють розпродажі, а я тішуся, бо даю речам друге життя й віддаю їх у гарні руки.

За яким алгоритмом зʼявляються нові речі?
Перша емоція: якщо «вау» — придивляюся, якщо вагаюся — не беру.
Чи є мені з чим носити цю річ? Якщо немає і потрібно купувати щось під неї — не беру.
Чи ця річ про мене? Чи буду почуватися в ній впевнено та класно? Матеріал, крій, посадка, актуальність — це те, на що я звертаю увагу.

Чи дівчина з перших фото колись думала, що буде так класно виглядати?
Одягатися я завжди любила — у мене це від мами. А ще на мене вплинула робота, а потім з’явилося бажання розвиватися у цій сфері. Я покинула професію фотографа, якій присвятила 12 років життя: вигоріла, адже там немає часу на моду — фокус завжди на інших людях, а не на собі, бо насамперед маєш вдягатися зручно. Тому тепер блог став для мене основним напрямком: я не розпилююся на інші справи й маю ресурс розвиватися саме у сфері моди.

Я багато працюю з одягом: це і українські бренди, для яких роблю стилізації та рекламу, і власні покупки речей, з яких потім формую свій гардероб. Це дуже цікава сфера — справді! Я дуже щаслива, що змогла змінити своє життя й приділити цьому час, аби нарешті почати розвиватися в тому, що мені близьке.

Порада від Каті: як досягти свободи у власному самовираженні?
Те, що всередині — можна показати через одяг, не боятись поглядів, бо ніколи не знаєш, що насправді люди думають.
Тільки з експериментами приходить впевненість у тому, що ти правильно відчуваєш себе.

Що б ти одягнула (з українських брендів), якби знала, що за рогом на тебе чатує Street Style Hunter?
Хантер любить щось неординарне, тож була би у накидці-кімоно Katimo з красивими деталями, сумка Bevza, під низ сет Coosh і з взуття якісь босоніжки з тонкими ремінцями🤌🏻

І чи дійсно все це так важливо?
Насправді вдягаюсь я завжди для себе і у мене немає особливих речей на особливі дні, щодня створюю для себе настрій🫶🏻

Текст Уляна Гаврилюк