Вчора ввечері нарешті змусила маму почати «Споріднену душу».

Через дві години крик з іншої кімнати:

— ЯКА ДИТИНА ДАЄ МАТЕРІ КНИЖКУ ВВЕЧЕРІ? ТИ ХОЧЕШ, ШОБ МЕНЕ З’ЇЛИ КОМАРІ? МЕНІ ТРЕБА ДІЗНАТИСЬ, ШО ЩЕ ТУТ ВИКИНЕ ЦЕЙ ТВІЙ ҐЕЙБ.

Я: