Вчора під час ефіру розказувала про фільм та обіцяла поділитися ним тут🍿

Ви знаєте, як я люблю фільми 80-90-х. Люблю за їхню класичність, за спокійну, неквапливу подачу, за цінності й ту просту, не показну доброту, яка в них відчувається. Це кіно з іншою внутрішньою температурою. Сьогодні такого стає дедалі менше.

Фільми того часу для мене як хороші романи. Їх не ковтають, їх проживають. Вони залишають після себе не гучний ефект, а тиху післясмакову роботу всередині.

🎬 Історія про нас, 1999 з Мішель Пфайфер і Брюсом Віллісом саме з таких. Це фільм про подружжя в кризі, але без істерики, без героїзації страждання і без спрощених відповідей. Про втому, накопичені образи, втрату контакту, страх близькості, сумніви та, водночас, про надію.

Це дуже точне кіно про те, як у стосунках ми часто боремося не з партнером, а з власними проєкціями, очікуваннями й невисловленим болем. Про те, що любов - це не лише почуття, а й здатність витримувати складні етапи, якщо обидва готові дивитися правді в очі.