«Важлива форма кривої. А не її початок».

Курт Воннеґут дуже влучно пояснює сторітелінг. Він зображає історії на двох осях:

X: час
Y: удача / невдача

І далі каже:

«Хтось потрапляє в халепу, а потім із неї вибирається. Люди обожнюють такі історії. Вони ніколи від них не втомлюються».

Пункт 1: Історії мають чіткі патерни.

У книзі «Тисячоликий герой» Джозеф Кемпбелл сформулював концепцію Подорожі Героя. Згодом вона стала найвідомішою структурою сторітелінгу у світі.

Воннеґут же стверджував, що всі історії можна поділити на вісім форм. Кожна історія, за його словами, вкладається в одну з цих восьми.

Пункт 2

Воннеґут каже:

«Будьте садистами. Якими б милими й невинними не були ваші головні персонажі, змусьте з ними трапитися жахливі речі — щоб читач побачив, з чого вони зроблені».

Щоб зрозуміти, ким ваші персонажі є насправді, їх потрібно змусити страждати. Лише тоді в аудиторії з’являється хтось, за кого варто вболівати.

Пункт 3: Завершуйте на високій ноті.

Те, як історія змушує людей почуватися в момент завершення, — саме так її і запам’ятовують. Це називається ефектом недавності (recency bias). Піднімай людей — і вони тебе полюблять.

«Є люди. Є історії. Люди думають, що вони формують історії, але часто істина ближча до зворотного».

📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%

🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг»

🎬Підпишись на game of stories