2025-08-31 02:02:33
Вавилон - Ребекка Кван
Моя оцінка: ★★★★☆
Це було найдовше читання в моєму житті (584 сторінки за майже 12 годин).
Авторка виконала просто колосальну роботу над цією книжкою, і тепер я спробую розповісти про все по черзі - від того, що сподобалось найбільше, до того, що сподобалось найменше.
📚 Лінгвістична складова і висвітлення складнощів перекладу
Дуже багато питань, над якими хочеться думати.
Про те, що важливіше - дух перекладу чи дослівна точність?
Про те, що якщо переклад - це по суті переписування оригіналу, то хіба перекладений текст не є таким, що зазнав впливу ідеології та упереджень перекладача?
Авторка говорить про те, що якщо багато слів і фраз є неперекладними (тобто в іншій мові відсутній точний відповідник), і навіть якщо значення можна частково передати кількома словами або реченнями, щось неодмінно втрачається, потрапляючи в семантичні прогалини, створені, культурними відмінностями пережитого досвіду.
Те, як Ребекка Кван пише про етимологію, особливості перекладу та мови в цілому, хочеться читати, виділяти, обдумувати і перечитувати.
👑 Зображення мови та перекладу як інструментів домінування імперії
Мова має значення. І вона, як і фактично будь-яка сфера людського життя, тісно пов’язана з політикою. Мову викорінюють, експлуатують, спотворюють або бережуть - залежно від мети. Мені дуже сподобалось, як авторка зобразила Вавилон нерозривно пов’язаним з бізнесом колоніалізму, і показала, що все в ньому існує задля розширення імперії.
🕯 Світоустрій
Насправді тут все дуже просто, але я ніколи раніше не зустрічала нічого подібного.
Уявіть собі таку версію Оксфорда 1830-х років, в якій існує Королівський інститут перекладу - Вавилон. У Вавилоні навчаються здебільшого вихідці з колоній, яких ще дітьми вивезли до Європи та навчали різних мов, готуючи до вступу до Оксфорду, адже Інститут перекладу потребує носіїв різних мов.
Британська імперія розширює сфери свого впливу і випереджає інші нації, бо їй допомагає в цьому сріблярство - мистецтво використання втрат або спотворень значень при перекладі за допомогою срібла, яке підхоплює ці втрати й проявляє їх. Це фактично найближча до магії річ: срібні злитки та відповідні мовні пари допомагають у всьому - підсилюють шляхи з дерев’яним покриттям, очищують воду, зміцнюють фундамент будівель, збільшують продуктивність сільського господарства та промисловості і навіть допомагають в лікуванні хвороб.
Мало хто з оксфордських вчених задумується про свою роль у розбудові імперії, але коли Британія планує почати несправедливу війну через срібло та опіум, вавилоняни опиняються перед вибором - продовжувати служити імперії чи долучитись до сил опору.
Авторці вдалось настільки майстерно зобразити привілейованих, які обирають закривати очі на те, якою безжальною до інших може бути та система, яка дала їм все.
✍ Страйкарі в цій країні ніколи не здобували широкої підтримки загалу, бо загал просто хотів мати всі вигоди сучасного життя, не відчуваючи провини через знання, яким чином ці вигоди здобуваються.
А ще в тексті дуже багато маленьких дрібничок, біля яких хочеться ставити червоні знаки оклику, а потім сісти і трошки поплакати:
⌨ Провоєнні газети ще й наголошували, як легко Британія переможе Китай. Це буде лише маленька війна, не війна навіть — усього кілька гарматних пострілів, і китайці визнають поразку того ж дня.
Тепер до мінусів:
⏺ Я не змогла полюбити героїв і прив’язатись до них. Вони не викликали в мене майже жодних емоцій, тому коли з кимось ставалось щось погане, мене це не дуже хвилювало (жодної сльозинки за всю книжку, і це враховуючи фінал).
⏺ Місцями було нудно і я не завжди розуміла, для чого були потрібні ті чи інші частини тексту, якщо вони не відігравали ніякої ролі в розвитку сюжету і не допомагали мені краще зрозуміти персонажів та мотивацію їхніх вчинків.
✨ Передбачуваний сюжет. Те, до чого все йде, читалось ледь не з самого початку, і жодних несподіванок для мене не було.
Я оцінила «Вавилон» на 8/10, і тепер не знаю, яку книжку Ребекки Кван варто спробувати наступною 😔
Видавництво: 🌟 Жорж
#відгуки_chornobrova_karooka
Моя оцінка: ★★★★☆
Це було найдовше читання в моєму житті (584 сторінки за майже 12 годин).
Авторка виконала просто колосальну роботу над цією книжкою, і тепер я спробую розповісти про все по черзі - від того, що сподобалось найбільше, до того, що сподобалось найменше.
📚 Лінгвістична складова і висвітлення складнощів перекладу
Дуже багато питань, над якими хочеться думати.
Про те, що важливіше - дух перекладу чи дослівна точність?
Про те, що якщо переклад - це по суті переписування оригіналу, то хіба перекладений текст не є таким, що зазнав впливу ідеології та упереджень перекладача?
Авторка говорить про те, що якщо багато слів і фраз є неперекладними (тобто в іншій мові відсутній точний відповідник), і навіть якщо значення можна частково передати кількома словами або реченнями, щось неодмінно втрачається, потрапляючи в семантичні прогалини, створені, культурними відмінностями пережитого досвіду.
Те, як Ребекка Кван пише про етимологію, особливості перекладу та мови в цілому, хочеться читати, виділяти, обдумувати і перечитувати.
👑 Зображення мови та перекладу як інструментів домінування імперії
Мова має значення. І вона, як і фактично будь-яка сфера людського життя, тісно пов’язана з політикою. Мову викорінюють, експлуатують, спотворюють або бережуть - залежно від мети. Мені дуже сподобалось, як авторка зобразила Вавилон нерозривно пов’язаним з бізнесом колоніалізму, і показала, що все в ньому існує задля розширення імперії.
🕯 Світоустрій
Насправді тут все дуже просто, але я ніколи раніше не зустрічала нічого подібного.
Уявіть собі таку версію Оксфорда 1830-х років, в якій існує Королівський інститут перекладу - Вавилон. У Вавилоні навчаються здебільшого вихідці з колоній, яких ще дітьми вивезли до Європи та навчали різних мов, готуючи до вступу до Оксфорду, адже Інститут перекладу потребує носіїв різних мов.
Британська імперія розширює сфери свого впливу і випереджає інші нації, бо їй допомагає в цьому сріблярство - мистецтво використання втрат або спотворень значень при перекладі за допомогою срібла, яке підхоплює ці втрати й проявляє їх. Це фактично найближча до магії річ: срібні злитки та відповідні мовні пари допомагають у всьому - підсилюють шляхи з дерев’яним покриттям, очищують воду, зміцнюють фундамент будівель, збільшують продуктивність сільського господарства та промисловості і навіть допомагають в лікуванні хвороб.
Мало хто з оксфордських вчених задумується про свою роль у розбудові імперії, але коли Британія планує почати несправедливу війну через срібло та опіум, вавилоняни опиняються перед вибором - продовжувати служити імперії чи долучитись до сил опору.
Авторці вдалось настільки майстерно зобразити привілейованих, які обирають закривати очі на те, якою безжальною до інших може бути та система, яка дала їм все.
✍ Страйкарі в цій країні ніколи не здобували широкої підтримки загалу, бо загал просто хотів мати всі вигоди сучасного життя, не відчуваючи провини через знання, яким чином ці вигоди здобуваються.
А ще в тексті дуже багато маленьких дрібничок, біля яких хочеться ставити червоні знаки оклику, а потім сісти і трошки поплакати:
⌨ Провоєнні газети ще й наголошували, як легко Британія переможе Китай. Це буде лише маленька війна, не війна навіть — усього кілька гарматних пострілів, і китайці визнають поразку того ж дня.
Тепер до мінусів:
⏺ Я не змогла полюбити героїв і прив’язатись до них. Вони не викликали в мене майже жодних емоцій, тому коли з кимось ставалось щось погане, мене це не дуже хвилювало (жодної сльозинки за всю книжку, і це враховуючи фінал).
⏺ Місцями було нудно і я не завжди розуміла, для чого були потрібні ті чи інші частини тексту, якщо вони не відігравали ніякої ролі в розвитку сюжету і не допомагали мені краще зрозуміти персонажів та мотивацію їхніх вчинків.
✨ Передбачуваний сюжет. Те, до чого все йде, читалось ледь не з самого початку, і жодних несподіванок для мене не було.
Я оцінила «Вавилон» на 8/10, і тепер не знаю, яку книжку Ребекки Кван варто спробувати наступною 😔
Видавництво: 🌟 Жорж
#відгуки_chornobrova_karooka