Варто погортати політичні американські чи європейські тижневики, хоч лівого напрямку, хоч правого, від «Тайм» до «Шпіґеля». Усі вони вирізняються однаковим баченням життя, яке відображається за однаковим принципом, за яким складається їхній зміст, відбиваючись у тих самих рубриках, тих самих журналістських формах, тому самому словнику і навіть у тому самому стилі, тих самих мистецьких смаках і в тій самій ієрархії того, що видається їм важливим і неважливим. Цей спільний дух мас-медіа, прихований за їхнім політичним розмаїттям, є духом нашого часу. Цей дух видається мені протилежним духові роману.

Дух роману — це дух складності. Кожен роман каже читачеві: «Речі набагато складніші, ніж ти собі думаєш». Це вічна істина роману, але її чимраз менше чути у гаморі простих і швидких відповідей, які передують запитанням і виключають їх.

Фрагмент з книги "Мистецтво роману" Мілан Кундера

У книзі містяться статті, есеї та інтерв’ю автора, написані в період із 1979-го по 1985 рік. Його роздуми про роман ґрунтуються на засадах феноменологічної філософії Едмунда Гуссерля, з погляду якої людське прагнення до прогресу і пізнання призводить до втрати власного неповторного світу.

〰️ Муза&Селінджер