2025-09-05 14:04:08
Узвар – Українська житня старка від Геньо та Вовкулака
🎓 Технічна інформація:
👉 Реліз присвячений 34-му Дню Народження України 🇺🇦
👉 Затор складався з 60% жита та по 20% житнього і ячмінного димного солоду, сушеного поліським торфом та абрикосом.
👉 Час бродіння – 90 годин. Перша дистиляція – pot still. Друга – двома методами: 40% спиртів традиційним pot still, а 60% – через ковпачкову колону на три тарілки. Після цього 5% (від загального об’єму) спиртів протягом 3 місяців настоювалися на травневому листі груші, яблуні, вишні, айви та квіті акації.
👉 Три роки у бочці з quercus robur з-під Syrah, наприкінці спирти отримали шестимісячний фініш у 225-літровій бочці quercus alba з-під Porto.
📦 Упаковка: впізнавана пузата пляшка
🎨 Колір: мені здався трішки світліший за «Славний Карась»
👃 Аромат: дуже мінливий – це і плюс (можливість довго «внюхатись»), і мінус (бо наступного дня сприймаєш напій інакше). При першій дегустації я подумав, що опис буде найкоротший – хотілося написати просто «Узвар». З «тюльпанчика» вловив лише узвар/сухофрукти, корицю, трохи диму й медового воску. Я не фанат узвару, але це справило вау - ефект. Наступного дня з гленкерну відчув сухофрукти, пряну корицю, пічний дим, але вони вже стали частиною ширшого букету: додалися фрукти, різнотрав’я, гірчинка фруктових кісточок, легка квіткова медовість, кислинка ягід, фонові аромати дерева та навіть морська солонуватість/бродіння. Аромат цікавий і самобутній, але є відчуття певної «кутоватості», легкого дисбалансу.
👅 Смак: маслянистий, солодкий, з нотами сухофруктів і чорносливу, воску, прянощів (передусім кориці), диму з торфу чи, радше, фруктових дерев, дерев’яно-медових відтінків, кислинки чорної смородини та солі. Смак досить спокійний, але головні риси відкриваються саме на ковтку: відчуваєш ці 50% (приємно, без зайвого опіку) й медово-трав’яну насиченість, яка переходить у післясмак. До речі, про 50% – якби тут було 40%, напій виглядав би «ніяко-приторно-водянистим», а ось 50% – прям влучно.
🫦 Післясмак: злегка кусючий, медово-пряний, навіть «біттерний», з ягідною кислинкою, довгий. На самому фініші залишаються різнотрав’я, солодкість і трохи димку.
Порівняння:
«Славний Карась» – більше перцю, солі й хлібності. «Узвар» – виглядає поруч із ним «десертним напоєм»: важчий, солодший, пряніший. Це той випадок, коли не скажеш, хто «перемагає» – вони близькі по духу, але різні в нюансах. Проте особисто мені більше сподобався «Славний Карась».
❗️ Висновок: довго міркував – і це реально найважчий для оцінки реліз від Геньо та Вовкулака. Цікаво, незвично, самобутньо. Коли ловиш саме узварний аромат, думаєш: «Блін, як вони так зробили?» Але потім аромат змінюється, і вже сумніваєшся – а чи справді так воно було? Плюс я не фанат узвару, як уже писав, і ця солодкість не зовсім для мене. Тому:
– як класний експеримент – ТАК,
– цікаво було – ТАК,
– насолоджувався, вдумуючись – ТАК,
– чи хотів би я, щоб саме цей реліз став масмаркетом – НІ.
Напій достойний, самобутній, і спробувати його точно варто. Удвічі цікавіше, коли ти вже куштував іншу старку і думаєш: «Та я знаю, що це», а потім виходить новий реліз – і ти такий: «Оппа, а я цього не очікував».
❓ Чи візьму собі: як писав вище, саме цей реліз, мабуть, вдруге не брав би. Але як приклад самобутнього напою, як одна з 250 пляшок – це реально цікаво й вартує уваги. Навіть певною мірою позитивно, що саме цей реліз мені не зайшов – тепер з більшим нетерпінням чекатиму наступні.
Хто куштував – як вам? Пишіть у коментарях.
🎓 Технічна інформація:
👉 Реліз присвячений 34-му Дню Народження України 🇺🇦
👉 Затор складався з 60% жита та по 20% житнього і ячмінного димного солоду, сушеного поліським торфом та абрикосом.
👉 Час бродіння – 90 годин. Перша дистиляція – pot still. Друга – двома методами: 40% спиртів традиційним pot still, а 60% – через ковпачкову колону на три тарілки. Після цього 5% (від загального об’єму) спиртів протягом 3 місяців настоювалися на травневому листі груші, яблуні, вишні, айви та квіті акації.
👉 Три роки у бочці з quercus robur з-під Syrah, наприкінці спирти отримали шестимісячний фініш у 225-літровій бочці quercus alba з-під Porto.
📦 Упаковка: впізнавана пузата пляшка
🎨 Колір: мені здався трішки світліший за «Славний Карась»
👃 Аромат: дуже мінливий – це і плюс (можливість довго «внюхатись»), і мінус (бо наступного дня сприймаєш напій інакше). При першій дегустації я подумав, що опис буде найкоротший – хотілося написати просто «Узвар». З «тюльпанчика» вловив лише узвар/сухофрукти, корицю, трохи диму й медового воску. Я не фанат узвару, але це справило вау - ефект. Наступного дня з гленкерну відчув сухофрукти, пряну корицю, пічний дим, але вони вже стали частиною ширшого букету: додалися фрукти, різнотрав’я, гірчинка фруктових кісточок, легка квіткова медовість, кислинка ягід, фонові аромати дерева та навіть морська солонуватість/бродіння. Аромат цікавий і самобутній, але є відчуття певної «кутоватості», легкого дисбалансу.
👅 Смак: маслянистий, солодкий, з нотами сухофруктів і чорносливу, воску, прянощів (передусім кориці), диму з торфу чи, радше, фруктових дерев, дерев’яно-медових відтінків, кислинки чорної смородини та солі. Смак досить спокійний, але головні риси відкриваються саме на ковтку: відчуваєш ці 50% (приємно, без зайвого опіку) й медово-трав’яну насиченість, яка переходить у післясмак. До речі, про 50% – якби тут було 40%, напій виглядав би «ніяко-приторно-водянистим», а ось 50% – прям влучно.
🫦 Післясмак: злегка кусючий, медово-пряний, навіть «біттерний», з ягідною кислинкою, довгий. На самому фініші залишаються різнотрав’я, солодкість і трохи димку.
Порівняння:
«Славний Карась» – більше перцю, солі й хлібності. «Узвар» – виглядає поруч із ним «десертним напоєм»: важчий, солодший, пряніший. Це той випадок, коли не скажеш, хто «перемагає» – вони близькі по духу, але різні в нюансах. Проте особисто мені більше сподобався «Славний Карась».
❗️ Висновок: довго міркував – і це реально найважчий для оцінки реліз від Геньо та Вовкулака. Цікаво, незвично, самобутньо. Коли ловиш саме узварний аромат, думаєш: «Блін, як вони так зробили?» Але потім аромат змінюється, і вже сумніваєшся – а чи справді так воно було? Плюс я не фанат узвару, як уже писав, і ця солодкість не зовсім для мене. Тому:
– як класний експеримент – ТАК,
– цікаво було – ТАК,
– насолоджувався, вдумуючись – ТАК,
– чи хотів би я, щоб саме цей реліз став масмаркетом – НІ.
Напій достойний, самобутній, і спробувати його точно варто. Удвічі цікавіше, коли ти вже куштував іншу старку і думаєш: «Та я знаю, що це», а потім виходить новий реліз – і ти такий: «Оппа, а я цього не очікував».
❓ Чи візьму собі: як писав вище, саме цей реліз, мабуть, вдруге не брав би. Але як приклад самобутнього напою, як одна з 250 пляшок – це реально цікаво й вартує уваги. Навіть певною мірою позитивно, що саме цей реліз мені не зайшов – тепер з більшим нетерпінням чекатиму наступні.
Хто куштував – як вам? Пишіть у коментарях.