УВЕРТЮРА

І кажеш ти: "Невипадково
Зустрілись ми у весен час,
Коли розміреність ранкова
Промінням лащилась до нас.

Дотіль ходили одинокі,
І не дивились навкруги,
Так, ніби настрої високі
Серцеві плавили сніги.

Неначе острахи таємні,
Тримали ґратами слова,
Так почуття росли взаємні,
Немов у березні трава.

І заподілась десь зажура,
І відступила геть зима,
Коли кохання увертюра
Заграла нами обома".

©Павло Деркач
24.01.2025