Усі Фройди мали спільну фамільну рису: вони дуже любили собак. Але одна особливість єднала Люсьєна з його знаменитим дідом, Зиґмундом Фройдом: їхні песики допомагали їм працювати. Засновник психоаналізу консультував пацієнтів у товаристві чау-чау на прізвисько Йофі, а Люсьєн використовував свою улюбленицю Плуто породи ґрейхаунд як модель під час роботи над картинами. Він малював природу, тварин і людей, а за моделей брав переважно близьких і знайомих. Позувати художникові — це важка праця, адже картина створюється довго. Щодня по кілька годин моделі мусять проводити в одній і тій самій позі, і так може тривати місяцями. Здебільшого Люсьєн малював оголених людей. Він хотів показати їх справжніми й намагався видобути їхні істинні почуття. Таку ж мету ставив перед собою і його дід-психоаналітик.

На багатьох полотнах Люсьєна Фройда зображена сонна Плуто. Вона впівока, нерухомо спостерігала, як господар товстими шарами накладає фарбу на полотно так, щоб намальоване людське тіло здавалося справжнім. Сам Люсьєн жартував, що Плуто - це ідеальна модель, бо вміє добре спати.

Митець і його собака співпрацювали п'ятнадцять років. З її допомогою Фройд зміг досконало розкрити в роботах свою улюблену тему: тваринний спокій людей, вільних від одягу, комплексів та проблем. Коли Плуто постаріла, Люсьєн зробив їй подарунок - завів другу собаку тієї ж породи. Її звали Елі, вона була біла в коричневі плями й підробляла моделлю у Фройда, тим часом як її старша колега відпочивала на пенсії. Завдяки спокійній вдачі та елегантній зовнішності Пілуто й Елі відіграли важливу роль в історії сучасного мистецтва.

Фрагмент з книги "Хвостаті друзі", Ана Гальйо

〰️   Муза&Селінджер