
2024-08-01 12:00:01
❗️ Українська економіка на межі: війна затягується, а допомоги бракує, - The Washington Post
Країна тримається на зовнішній підтримці — але її може не вистачити вже наступного року
Попри героїзм на фронті та фінансову підтримку союзників, економіка України тримається буквально на волосині. Війна, яку ще рік тому сподівалися завершити перемир’ям, може тривати до 2026-го. І з кожним місяцем тиск на бюджет, бізнес і населення лише зростає.
Сьогодні країна живе завдяки зовнішньому фінансуванню. Пенсії, зарплати, медицина, освіта — усе це забезпечується за рахунок західної підтримки. Але вже у 2026 році цієї допомоги може вистачити лише на половину потреб. Український бюджет ризикує провалитися в дефіцит, якого країна ще не знала за роки війни.
На саміті G7 Володимир Зеленський заявив, що Україні необхідно щороку отримувати щонайменше 40 мільярдів доларів, аби забезпечити елементарну стійкість держави. Проте йдеться лише про базові видатки — не про розвиток, не про відбудову.
Очікування на припинення вогню у 2025 році змінилися песимізмом. Бізнесмени, які раніше планували інвестувати в Україну, тепер переносять проекти за кордон. Іноземні інвестори не приховують: жодних капіталовкладень до моменту перемир’я. Українські підприємці говорять прямо — наразі займаються лише тим, щоб "тримати бізнес живим".
«Ми реінвестуємо лише в обслуговування того, що вже є. Усе інше — за межами України», — каже один із великих бізнесменів.
В країні практично зупинено нове будівництво, заморожено великі інфраструктурні проекти, а приватні інвестиції втрачають будь-яку перспективу на тлі щоденних обстрілів та руйнувань.
Певну надію дає масштабна угода зі Сполученими Штатами щодо розробки українських надр. Йдеться про нафту, газ, мінерали та стратегічні ресурси. Але навіть найоптимістичніші прогнози свідчать: реальні результати ця угода дасть не раніше, ніж через кілька років.
До того ж, сам документ оточений питаннями — частину його технічних умов не оприлюднено, а опозиція вже вимагає прозорості.
Серед кількох «острівців стабільності» — банківський сектор, який попри війну демонструє життєздатність, та оборонна промисловість, яка почала активно розвиватися. Уряд заявляє, що вже залучено понад 40 мільярдів доларів для потреб військового виробництва — як внутрішнього, так і іноземного.
Але цього недостатньо, щоби втримати загальну економіку від стагнації. У 2025 та 2026 роках зростання ВВП очікується на рівні лише 2–3 %, тоді як війна продовжує знищувати інфраструктуру, демотивує людей і змушує сотні тисяч українців емігрувати.
Україна вступає в нову фазу війни — затяжну, виснажливу, без швидких рішень. У цих умовах головним завданням держави стає виживання економіки. Якщо зовнішня допомога скоротиться, а перемир’я знову відкладеться — країна може опинитися на межі соціального й фінансового колапсу.
Країна тримається на зовнішній підтримці — але її може не вистачити вже наступного року
Попри героїзм на фронті та фінансову підтримку союзників, економіка України тримається буквально на волосині. Війна, яку ще рік тому сподівалися завершити перемир’ям, може тривати до 2026-го. І з кожним місяцем тиск на бюджет, бізнес і населення лише зростає.
Сьогодні країна живе завдяки зовнішньому фінансуванню. Пенсії, зарплати, медицина, освіта — усе це забезпечується за рахунок західної підтримки. Але вже у 2026 році цієї допомоги може вистачити лише на половину потреб. Український бюджет ризикує провалитися в дефіцит, якого країна ще не знала за роки війни.
На саміті G7 Володимир Зеленський заявив, що Україні необхідно щороку отримувати щонайменше 40 мільярдів доларів, аби забезпечити елементарну стійкість держави. Проте йдеться лише про базові видатки — не про розвиток, не про відбудову.
Очікування на припинення вогню у 2025 році змінилися песимізмом. Бізнесмени, які раніше планували інвестувати в Україну, тепер переносять проекти за кордон. Іноземні інвестори не приховують: жодних капіталовкладень до моменту перемир’я. Українські підприємці говорять прямо — наразі займаються лише тим, щоб "тримати бізнес живим".
«Ми реінвестуємо лише в обслуговування того, що вже є. Усе інше — за межами України», — каже один із великих бізнесменів.
В країні практично зупинено нове будівництво, заморожено великі інфраструктурні проекти, а приватні інвестиції втрачають будь-яку перспективу на тлі щоденних обстрілів та руйнувань.
Певну надію дає масштабна угода зі Сполученими Штатами щодо розробки українських надр. Йдеться про нафту, газ, мінерали та стратегічні ресурси. Але навіть найоптимістичніші прогнози свідчать: реальні результати ця угода дасть не раніше, ніж через кілька років.
До того ж, сам документ оточений питаннями — частину його технічних умов не оприлюднено, а опозиція вже вимагає прозорості.
Серед кількох «острівців стабільності» — банківський сектор, який попри війну демонструє життєздатність, та оборонна промисловість, яка почала активно розвиватися. Уряд заявляє, що вже залучено понад 40 мільярдів доларів для потреб військового виробництва — як внутрішнього, так і іноземного.
Але цього недостатньо, щоби втримати загальну економіку від стагнації. У 2025 та 2026 роках зростання ВВП очікується на рівні лише 2–3 %, тоді як війна продовжує знищувати інфраструктуру, демотивує людей і змушує сотні тисяч українців емігрувати.
Україна вступає в нову фазу війни — затяжну, виснажливу, без швидких рішень. У цих умовах головним завданням держави стає виживання економіки. Якщо зовнішня допомога скоротиться, а перемир’я знову відкладеться — країна може опинитися на межі соціального й фінансового колапсу.