Уявіть собі Рим І століття до н.е. — кам’яні храми, дерев’яні будинки, тісні квартали, вузькі вулички. Місто часто палало: пожежі були регулярною загрозою для життя і майна. Але дехто навчився перетворювати цю катастрофу на джерело прибутку.

Одним із найвідоміших «бізнесменів» такого типу був Марк Ліциній Красс — третій учасник Першого тріумвірату разом із Цезарем і Помпеєм. Хоча в історії про нього говорять менше, він був, без перебільшення, найбагатшою людиною свого часу. Його статки оцінюють у сотні мільйонів сестерціїв.

Але яким чином він став таким багатим?

Красс створив власну приватну пожежну команду — приблизно 500 рабів, навчених гасити вогонь і розбирати будівлі. Здавалося б, благородна ініціатива. Але за спогадами давньоримського біографа Плутарха, вона мала іншу мету.

Коли десь у місті займалася пожежа, його люди миттєво прибували на місце… і чекали. Вони не гасили вогонь — доки власник будинку не погоджувався продати нерухомість Крассу. Звісно, ціна була символічною: під тиском вогню та страху за життя родини людина погоджувалася майже на все.

Як тільки угода укладалася, Красс наказував своїм людям рятувати будівлю або хоча б зупинити поширення вогню. Після цього він:
- або відновлював зруйновану нерухомість і продавав/здавав її;
- або приєднував ділянки до своїх інших маєтків, нарощуючи вплив у стратегічних районах Рима.
Таким чином Красс за кілька років став власником величезної кількості будинків, лазень, майстерень і навіть частин форуму, що приносили стабільний дохід.

З точки зору сучасного права, дії Красса виглядали б як шантаж і використання людського горя. Але в римському праві того часу він не порушував закон: купівля-продаж відбувалась добровільно. І саме це зробило його одним з найуспішніших ділків Римської республіки.

@istorium_ua