Учора всі перепостили уривок із статті у The Wall Street Journal, де цілком коректно описали обставини, коли і як москва обрала собі американського "переговорника й посередника" Віткоффа. Тамусе вірно. Десь так і було. Але WSJ могли не задумуватися або просто пропустити з політичних мотивів один нюанс, який для них не визначальний, а для нас мав би бути основним.

Річ у тому, що Віткоффа обрали, а критично невигідного кремляді Кіта Келлога відкинули не лише в кремлі, але й на Банковій. Саме так. І нашим блогерам слід би про це писати, а про американо-рашистські мезальянси вже якось у другу чергу. Та й про них є кому згадати в самих США.

Історія тривала. Від перших етапів, коли Zе бикував саме проти плану Келлога "Мир до 100 днів Трампа". Келлог за дорученням Трампа вів тему ще з ранньої стадії виборчої кампанії в США в квітні 2024 року. Принаймні, тоді він і сам Трамп оголосили свої наміри щодо завершення війни в Україні. Так, несправедливі, але: для справедливого миру не треба було біля урн у 2019 дуркувати; нинішні умови в рази жахливіші за ті. Тоді Zе вже зрозумів, що йому не доведеться здавати владу 21 травня, тому й почав усіма силами підігрувати пуйлу у зриві будь-яких домовленостей та затягуванні війни. Отже, перший демарш — зрив плану Келлога, під виконання якого той і був призначений спецпредставником.

А далі ви ж усе самі бачили. Укрвлада демонструвала Келлогу всі можливі почесті, які значно вищі від рівня спецпосланця, але з миті появи Віткоффа Єрмак вів переговори лише з ним, у тому числі під час своїх зальотів до США — отака синхронізація з москвою вибору головного переговорника не від США, а фактично від рф. Очних і онлайн-переговорів та консультацій з Віткоффом було в рази більше, ніж публічно розгололшених. А з Келлогом за пару місяців звелося до одного епізоду, коли Келлог прибув до Києва. Й то змістовна частина була зіжмакана.

А головне — після викриття Блумберг Трамп уже був готовий звільнити Віткоффа з його місії, бо там прямо світилася держзрада за законами США. А переговори вела б надалі пара Рубіо-Келлог, чию відставку Трамп призупинив. Тоді Трамп навіть заблокував візит Віткоффа до москви. Але до США помчав Умеров, демонструючи, що для укрвлади Віткофф прийнятний і бажаний. Це ж цілковита легітимізація рашистського агента.

А далі ще вище — Zе забажав зустрітися з Віткоффом. Того, вже відмитого через підтримку з України, відправляють до москви, а Zейло чекає на нього в Дубліні. Це легітимізація агента на найвищому рівні. У Трампа проти критиків появився козир: які можуть бути претензії, якщо жертва нападу раші ним задоволена й не має застережень?

А далі вже Берлін — остаточне підтвердження легітимності й виправдання. А позиція США в переговорах остаточно сповзає до повтору вимог кремляді. Трампа не цікавлять умови, він хоче зупинення війни навіть через винагородження агресора. Тому рішення й вимоги Віткоффа йому байдужі. Головне їх виконання.

Більше нема посередника, як і нема головного союзника України. Є представник у переговорах від рф. Коли мене запитували в ютюб: хто отой нотаріус, який виписав доручення США представляти інтереси раші, а не бути рівновіддаленим посередником, я міг уже чітко відповісти, що це персонально Zеленський...

Про це з геополітичний мотивів не стане писати WSJ, ми й так маємо їм бути вдячні за публічне розвінчання приспішника москви. Але нам самим про це пам'ятати необхідно!