У словниках можна зустріти слово “обувати” та похідні “переобутися”, “обуватися” (Білодід, Грінченко). Вони пропонують ряд прикладів з інших мов: р. обу́ть, бр. абу́ць, др. обути, п. obuć, ч. obouti, слц. obuť, вл. wobuć, нл. wobuś, болг. обу́я, схв. о́бути, слн. obuti, стсл. обоути. ЕСУМ ось цю зміну префікса “об” на “вз” подає так: префікс об- у словах з коренем -ути/-увати(ся) зберігся лише в окремих українських говірках; замість нього поширився префікс вз- (<вьз-), що поступово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: початкова частина в- ототожнилася з давнім префіксом вь-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси — в-зувати, на-зувати, пере-зувати, роз-зувати тощо).

Тому використання “переобуватися” не є помилкою, проте літературна норма віддає перевагу формі “перевзуватися”.

За фото дякуємо Олександру

Запропонувати допис📩 
Мовний трибунал | Підписатись✅