У нас сильно поширений зовсім неправильний погляд на так звану поетичну волю. У нас звичайно кажуть, ніби поетові вільно вжити — за вимогами ритму — якої він хоче форми чи наголосу. Такий погляд — зовсім помилковий.

Поетична воля — це воля поетові вжити котроїсь однієї форми з них, що літературна мова допускає їх декілька. Коли ж поет уживає такої форми, що літературна мова її не допускає, то це вже звичайний і недозволенний прогріх супроти своєї літературної мови.

Так само кожен поет у своїх віршах мусить уживати тільки загальноприйнятих наголосів. Коли ж він цього не дотримується й уживає говіркових наголосів, то це не «поетична воля», але звичайнісіньке незнання своєї літературної вимови.

(Іван Огієнко. Монографія «Український літературний наголос», 1952 рік)

#Проза
Чайка на крижині