У моїй душі, десь дуже глибоко, лежить коробочка, куди дбайливо складаю те, що можна назвати "не речі". Маленькі, добрі та щирі подарунки, отримані у різні періоди життя. Вони не пов'язані з грошима і у них немає ціни, і водночас вони безцінні. Це добрі та співчутливі слова друзів та близьких, впевнене "все в тебе буде добре", сказане в хвилини розпачу, це букет квітів, зірваних у полі, чашка ароматного чаю, завареного з любов'ю. Крихітні та такі великі вчинки. Це те, що мені віддали "просто так", не вимагаючи нічого натомість. Коли мені страшно, холодно, сумно чи боляче, я дістаю ці подарунки. Вони прозорі, наче з кришталю. Підношу їх до сонця. Світло струмує і заповнює серце. І я згадую, що щастя є. Воно тут. В мені...

©Аліна Єрмолаєва