У 8 кімнатах напівпідвального поверху цієї будівлі влаштовували вечори пам’яті Тараса Шевченка, українські музичні й літературні заходи за участі Івана Нечуй-Левицького, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Олени Пчілки й багатьох інших.

У роки Російської імперії це стало можливим завдяки конспірологічній назві осередку — патріотичний клуб «РодИна», що рос мовою читається як «рОдіна», тобто батьківщина.

Ініціатором відкриття осередку був композитор Микола Лисенко, спочатку він називався «Український клуб». Після звинувачень у поширенні забороненої літератури установу закрили. Зберегти її вдалося завдяки назві.

Це також було таємне місце Товариства українських поступовців, які виступали за автономію України, серед її членів — Грушевський, Петлюра, Винниченко. Пізніше тут ще діяло Українське наукове товариство. У роки Першої світової був шпиталь, де крім лікування поранені отримували патріотичний вишкіл.

Після зречення Ніколая II, саме тут створили Українську Центральну Раду.

Впізнали будівлю?👀