У 2008 році ми з моєю дружиною Наталією та нашим другом Андрієм перетнули США, на автомобілі, з Нью-Йорка до Лос-Анджелеса за 21 день. Фінальна точка була у місті ангелів. Андрій повів нас на Венус-Біч. Однією з цілей цього походу було відвідування Мекки культуристів – зала Gold's Gym. Так, це той самий легендарний зал, в якому качався Шварценеггер. У ті роки я сам качався і мені хотілося відвідати зал, в якому тренувався Шварц. Це булось дитячє бажання, але воно не потребувало надзусиль і ми відправились в той зал.

Коли ми зайшли всередину, то я запитав у співробітника на ресепшні, чи можна мені зробити пару підходів на тренажері, на якому качав біцуху "залізний Арні". Той глянув на мене, заржав і сказав, що це зробити вкрай складно, бо всі тренажери нові і де ті, на яких качався Шварценеггер, він не знає. По його репкції було схоже, що я був не перший, хто перся туди з таким бажання. Але він дозволив просто зайти і пофоткатись, якщо ми хочемо. Цією пропозицією ми звичайно скористалися. І поки ми з Андрієм робили фотки на тренажерах, то моя дружина раптом почала видавати якісь пискливі звуки поєднані з неприкритим захопленням і вказувати мені, куди я повинен подивитися. Я подивився і побачив, що вона вказує на величезного прокачаного темношкірого бодібілдера. Це викликало моє здивування. Він звичайно був здоровий бугай, але бачив я і більших і більш рельєфних.
- Наташа, ти чого? – поцікавився я.
- Халк Хоган.., - прошепотіла вона.

Я ще раз глянув на афроамериканця і засумнівався у адекватності моєї дружини. Адже я точно пам'ятав, що той був білим і у нього було біле довге волосся і таке ж довге біле вуса. І якщо вуса та волосся можна зголити, то так засмагнути просто неможливо.
- Сонце, а ти впевнена? - спокійним голосом спростував я, пам'ятаючи про те, що божевільні погано реагують на підвищення голосу.
- Ну, що я не впізнаю актора, який мені подобався у дитинстві? Звісно, це він!

У цей момент я подумав, що мабуть це все ж таки помутніння розуму, яке викликано дуже тривалою подорожжю. І не в мене, а в неї. Але тієї миті темношкірий бодібілдер пішов до якогось тренажера і я побачив Халка Хогана, якого не було видно раніше за цією горою переповнених анаболіками м'язів. Господи, як же я тоді зрадів, що Наталія не збожеволіла. І звичайно ж я підійшов до Халку і запитав, чи можна з ним сфоткатися. Дівчина, що стояла біля нього, відповіла за нього, що можна, дістала гребінець, розчесала йому вуса і підштовхнула до нас. По відпрацьованим рухам я зрозумів, що це для неї було звичною справою. Загалом фотки вийшли і залишилися приємні кумедні спогади про цю історію.

А зараз я дізнався, що Халк Хоган помер. Йому було 71 рік. RIP.