2025-12-23 08:03:09
У 1930-х роках голландський художник Хан ван Мегерен був у відчаї. Мистецтвознавці називали його картини старомодними та бездарними, а його самого — ремісником, не здатним на творчість. Обурений ван Мегерен вирішив не просто довести свою майстерність, а принизити експертів, які знищили його кар'єру. Він задумав написати картину, видати її за втрачений шедевр великого Яна Вермеєра і, дочекавшись, поки критики визнають її геніальною, публічно зізнатися в авторстві.
Ван Мегерен підійшов до афери як науковець. Він знав, що Вермеєр — один із найдорожчих художників світу, у якого відомо лише близько 35 робіт. Аферист купував аутентичні полотна XVII століття, змивав з них старі зображення пемзою, змішував фарби за старовинними рецептами, використовуючи лише натуральні пігменти (наприклад, дорогий ультрамарин). Але головною проблемою було сушіння: олійна фарба сохне десятиліттями, і будь-який хімічний тест зі спиртом одразу викрив би свіжу роботу. Ван Мегерен винайшов геніальний спосіб: він додавав у фарби бакеліт (вид пластмаси) і запікав готові картини в печі. Фарба тверділа і вкривалася характерною сіткою тріщин (кракелюром), роблячи полотно невідмінним від 300-річного оригіналу.
Він створив картину «Христос в Еммаусі». Ван Мегерен свідомо зіграв на мріях мистецтвознавців, які давно теоретизували, що у Вермеєра мав бути «релігійний період». Коли експерти побачили картину, вони плакали від щастя — підробка ідеально підтверджувала їхні власні здогадки. Картину визнали найкращим твором Вермеєра і купили для музею за суму, еквівалентну сьогоднішнім мільйонам доларів. Ван Мегерен став багатим, але так захопився грошима, що забув про план викриття і продовжив штампувати «Вермеєрів».
Найцікавіше сталося після Другої світової війни. У колекції нацистського рейхсмаршала Германа Герінга знайшли ще одного невідомого «Вермеєра» — картину «Христос і грішниця». Слідство встановило, що її продав Хан ван Мегерен. Його заарештували за державну зраду: продаж національного надбання ворогу. За це йому загрожувала смертна кара. Опинившись у кутку, аферист зробив шокуючу заяву: «Я не зрадник, я шахрай! Я не продавав нацистам шедевр, я продав їм жалюгідну підробку, яку намалював сам!».
Ніхто йому не повірив. Судді вважали, що він просто намагається уникнути шибениці. Тоді ван Мегерен запропонував немислимий експеримент: принести йому в камеру полотно, фарби та піч, і він намалює нового «Вермеєра» на очах у свідків. Протягом шести тижнів під наглядом поліції він створив картину «Ісус серед вчителів». Експертиза підтвердила: «національні скарби», що висіли в музеях і в колекції Герінга, були намальовані тією ж рукою. Ван Мегерена визнали винним лише у підробці документів і дали рік в'язниці, але він помер від серцевого нападу ще до початку терміну, увійшовши в історію як національний герой, який «обдер як липку» Герінга, обмінявши фальшивку на 137 справжніх картин, які нацист віддав за неї.
@istorium_ua
Ван Мегерен підійшов до афери як науковець. Він знав, що Вермеєр — один із найдорожчих художників світу, у якого відомо лише близько 35 робіт. Аферист купував аутентичні полотна XVII століття, змивав з них старі зображення пемзою, змішував фарби за старовинними рецептами, використовуючи лише натуральні пігменти (наприклад, дорогий ультрамарин). Але головною проблемою було сушіння: олійна фарба сохне десятиліттями, і будь-який хімічний тест зі спиртом одразу викрив би свіжу роботу. Ван Мегерен винайшов геніальний спосіб: він додавав у фарби бакеліт (вид пластмаси) і запікав готові картини в печі. Фарба тверділа і вкривалася характерною сіткою тріщин (кракелюром), роблячи полотно невідмінним від 300-річного оригіналу.
Він створив картину «Христос в Еммаусі». Ван Мегерен свідомо зіграв на мріях мистецтвознавців, які давно теоретизували, що у Вермеєра мав бути «релігійний період». Коли експерти побачили картину, вони плакали від щастя — підробка ідеально підтверджувала їхні власні здогадки. Картину визнали найкращим твором Вермеєра і купили для музею за суму, еквівалентну сьогоднішнім мільйонам доларів. Ван Мегерен став багатим, але так захопився грошима, що забув про план викриття і продовжив штампувати «Вермеєрів».
Найцікавіше сталося після Другої світової війни. У колекції нацистського рейхсмаршала Германа Герінга знайшли ще одного невідомого «Вермеєра» — картину «Христос і грішниця». Слідство встановило, що її продав Хан ван Мегерен. Його заарештували за державну зраду: продаж національного надбання ворогу. За це йому загрожувала смертна кара. Опинившись у кутку, аферист зробив шокуючу заяву: «Я не зрадник, я шахрай! Я не продавав нацистам шедевр, я продав їм жалюгідну підробку, яку намалював сам!».
Ніхто йому не повірив. Судді вважали, що він просто намагається уникнути шибениці. Тоді ван Мегерен запропонував немислимий експеримент: принести йому в камеру полотно, фарби та піч, і він намалює нового «Вермеєра» на очах у свідків. Протягом шести тижнів під наглядом поліції він створив картину «Ісус серед вчителів». Експертиза підтвердила: «національні скарби», що висіли в музеях і в колекції Герінга, були намальовані тією ж рукою. Ван Мегерена визнали винним лише у підробці документів і дали рік в'язниці, але він помер від серцевого нападу ще до початку терміну, увійшовши в історію як національний герой, який «обдер як липку» Герінга, обмінявши фальшивку на 137 справжніх картин, які нацист віддав за неї.
@istorium_ua