У 1929 році в совєтській пресі з’явилася «Пам’ятка школяра і піонера», де однією з рекомендацій для дітей було «спати без білизни (голим)».

Це відповідало тодішнім тенденціям — країна ще не позбулася безпритульників, що кишіли вошами, які спали одягненими, загорнувшись у брудне лахміття. Їхнє тіло не дихало, на шкірі з’являлися гнійні виразки.

Щоб спрямувати дітей на правильний шлях, у санаторному таборі «Артек» було запроваджено правило «оголеного сну».

Комуністи вважали, що буквально за одну зміну за допомогою повітря, сонця та моря лікарям табору вдавалося вилікувати дітей від багатьох шкірних захворювань, пов’язаних із неправильним способом життя.