2025-12-19 12:03:07
У 1925 році світ оговтувався від Першої світової війни, Париж знову ставав столицею шику та джазу, але економіка Франції тріщала по швах. Ейфелева вежа, збудована як тимчасова споруда для виставки 1889 року, іржавіла і вимагала колосальних коштів на утримання. В газетах цілком серйозно обговорювали можливість її демонтажу. Саме цю атмосферу невизначеності використав Віктор Люстіг — чоловік, який увійшов в історію як «граф», що продав Ейфелеву вежу. І не один раз, а двічі.
Люстіг був генієм соціальної інженерії. Він не просто брехав, він створював театр для одного глядача. Орендувавши люкс у найдорожчому готелі Парижа «Hôtel de Crillon», він розіслав запрошення п’ятьом найбільшим торговцям металобрухтом. Представившись заступником директора Міністерства пошти та телеграфу, Люстіг під великим секретом повідомив їм «державну таємницю»: уряд вирішив, що дешевше знести вежу, ніж ремонтувати її. Він запропонував бізнесменам взяти участь у закритому аукціоні на право утилізувати 7000 тонн металу. Головною умовою була повна конфіденційність, нібито щоб уникнути громадських протестів.
Психологічний трюк Люстіга полягав у виборі жертви. Він одразу вирахував серед запрошених Андре Пуассона — нувориша, який відчайдушно прагнув потрапити до вищого світу паризького бізнесу. Купівля вежі мала стати його квитком у цей елітний клуб. Проте в останній момент Пуассон завагався: угода виглядала надто фантастично. І тут Люстіг зробив геніальний хід, який вивчають психологи-криміналісти. Він зізнався Пуассону, що насправді він... корумпований чиновник, який просто хоче отримати солідний «відкат» за допомогу в перемозі на аукціоні. Як не парадоксально, це заспокоїло бізнесмена. У його картині світу чиновник, який бере хабарі, був набагато реальнішим персонажем, ніж чесний державний службовець.
Фінал афери був блискавичним. Пуассон передав Люстігу валізу з готівкою за вежу плюс солідний хабар зверху. Отримавши гроші, «граф» негайно втік до Відня. Найцікавіше, що коли Пуассон зрозумів, що його ошукали, він був настільки принижений, що навіть не пішов у поліцію, боячись стати посміховиськом для всього Парижа. Ця безкарність настільки надихнула Люстіга, що через місяць він повернувся і спробував провернути ту саму схему з іншою групою бізнесменів. Але цього разу жертва виявилася пильнішою і звернулася до поліції до передачі грошей, що змусило афериста тікати до США.
@istorium_ua
Люстіг був генієм соціальної інженерії. Він не просто брехав, він створював театр для одного глядача. Орендувавши люкс у найдорожчому готелі Парижа «Hôtel de Crillon», він розіслав запрошення п’ятьом найбільшим торговцям металобрухтом. Представившись заступником директора Міністерства пошти та телеграфу, Люстіг під великим секретом повідомив їм «державну таємницю»: уряд вирішив, що дешевше знести вежу, ніж ремонтувати її. Він запропонував бізнесменам взяти участь у закритому аукціоні на право утилізувати 7000 тонн металу. Головною умовою була повна конфіденційність, нібито щоб уникнути громадських протестів.
Психологічний трюк Люстіга полягав у виборі жертви. Він одразу вирахував серед запрошених Андре Пуассона — нувориша, який відчайдушно прагнув потрапити до вищого світу паризького бізнесу. Купівля вежі мала стати його квитком у цей елітний клуб. Проте в останній момент Пуассон завагався: угода виглядала надто фантастично. І тут Люстіг зробив геніальний хід, який вивчають психологи-криміналісти. Він зізнався Пуассону, що насправді він... корумпований чиновник, який просто хоче отримати солідний «відкат» за допомогу в перемозі на аукціоні. Як не парадоксально, це заспокоїло бізнесмена. У його картині світу чиновник, який бере хабарі, був набагато реальнішим персонажем, ніж чесний державний службовець.
Фінал афери був блискавичним. Пуассон передав Люстігу валізу з готівкою за вежу плюс солідний хабар зверху. Отримавши гроші, «граф» негайно втік до Відня. Найцікавіше, що коли Пуассон зрозумів, що його ошукали, він був настільки принижений, що навіть не пішов у поліцію, боячись стати посміховиськом для всього Парижа. Ця безкарність настільки надихнула Люстіга, що через місяць він повернувся і спробував провернути ту саму схему з іншою групою бізнесменів. Але цього разу жертва виявилася пильнішою і звернулася до поліції до передачі грошей, що змусило афериста тікати до США.
@istorium_ua